-Маму шукав,я кликав-кликав,а її не було.

я

10

iТу п”ятницю згадати без здригання мама не може: ” Ми ж тільки картоплю пішли садити, дітей з собою взяли, ми ж їх самих в хаті залишити не могли. Їх у мене п”ятеро;двоє дівчат 13 й 10 років і троє хлопчиків-6,4,3 років. Гралися собі на краю нивки,а через деякий час я звернула увагу, що стало якось тихо.Подивилася, нема середульшенького Андрійка.”Де братик?-питаю дітей.Вони у відповідь лише знизують плечима.Ніхто не помітив, де він подівся.Взялися шукати дитину,приєдналися сусіди й родичі,всього десь біля двадцять чоловік.Обійшли околиці,заходили в ліс,гукали щосили-нічого. Я декілька разів хотіла дзвонити у міліцію, але родичі порадили почекати до вечора,він десь тут близько… І тільки коли настали сутінки всі перелякалися не на жарт і тоді я передзвонила до Голови села, а той терміново зв”язався з МНС.

За кілька хвилин по тривозі були підняті чотири гарнізони МНС-всього170 чоловік. На пошуки хлопчика вирушили лісники,міліція і декілька сотень місцевих селян.Та незважаючи на таку кількість людей,шукати дитину виявилося  доволі складно, в першу чергу через особливості місцевості, місцина де загубився Андрійко дуже неоднорідна-тут є і ліс з хащею кущів і великі закинуті поля,і кілька озер з болотами і навіть залізниця.У лісі, що починається відразу ж за огородами повно лисячих нір, а околицями бігають зграї здичавілих собак. Он, кілька років тому бродячі собаки ледь не загризли 11-річну дівчинку.Від неминучої смерті її спасли випадкові орачі.

Територію пошуків в двісті гектарів розбили між групами рятувальників, бо ж територія не мала, а шукати потрібно вночі.З самого початку помилковим слідом пошуку направив старший брат Василько,який чомусь сказав, що бачив, як братик впав в річку з кладки. Але пошуки вирішили проводити у всіх напрямках. МНСники, мамі навіть не сказали про повідомлення старшого брата.І тільки після того, як розчистили потік від повалених дерев,після того,як перевірили, перещупали все русло,обстежили все дно на пів кілометра вниз і вверх від кладки, а потім перевірили ще два озера неподалік-зрозуміли,що слова Василька,то лише дитяча фантазія. Службові собаки повели нас до лісу,однак біля струмка втратили слід. Обстежили той ліс з околицями,ходили голосно гукаючи,світили ліхтариками,кликали хлопця цілу ніч-нікого.Важко повірити,що хлопчення нічого не чуло. Просто,річ у тім,що діти в екстремальних ситуаціях поводяться не зовсім зрозуміло.Замість того,щоб відгукнутись, чи самим шукати порятунку,вони можуть причаїтися десь у схованці, й не подавати жодного звуку.Знаючи таку особливість дітей,рятувальники зазирали під кожен кущик у кожну улоговинку. Разом з рятувальниками цілу ніч в пошуках свого синочка провела й мама-думала,передумала,що скаже їй чоловік,який вже понад рік на заробітках у Москві.Повернулася додому лише над ранок. Намерзлася в лісі,адже температура вночі була не більше п”яти градусів.Не в змозі заспокоїтись, з  думки не йшов синочок-як йому зараз?… Напевно дуже страшно і холодно,та дуже й голодний….Задрімала і бачить сон-наче в хаті повно людей,а з вікон таке приємне світло ллється. Видоїла корову. В цей час завжди прибігав Андрійко з горням по тепленьке молочко, а тепер його немає…

Нарешті прийшла сестра.Почувши про сон-відповіла: “Мені здається, що ми скоро дуже будемо  так радіти!” І дійсно- біля дев”ятої подзвонили,що Андрійка живого і здорового знайшли у сусідньому селі. Знайшов дитину на околиці села місцевий селянин,що дуже нагадує кіношного Будулая з буйною шевелюрою.

– Я саме коней виганяв у поле- розповідає він-і зустрів сільського  Голову.”Ти що не знаєш, що пропала дитина-питає він-люди зранку збираються на пошуки”…”Я б пішов,але мушу зорати нивку,там син уже чекає”. Завжди іду на свою ділянку одною дорогою,але цього разу мов-би щось мене вело,повернув в інший бік.Виходжу за село та й думаю про оту дитину, що десь поділася. А тут ще й про якусь Чупакабру кругом говорять. Украв ту дитинку хтось,чи сама десь поділася? Отак йду та й думаю і тут із-за куща слабесенький голосок “Мамо…”Я аж присів з ляку. Помаленьку отямився, підходжу обережно-хлопчик за кущиком стоїть собі зігнувшись і руки гріє між колінцями.Я узяв його на руки, загорнув його у піджак і бігом у село. Хлопчик відразу пригорнувся,голівку на плече опустив, а я не давав йому заснути, весь час говорив з ним і запитував бозна що.Серед села віддав хлопчення МНСникам.”

Працівники МНС почали розтирати замерзлі ручки,а хтось побіг у магазин, купив колготки і туфельки, бо ж дитина була в гумових чобітках на босу ногу, а ще хтось приніс гарячого чаю і печива. Хлопчик так пожадливо пив обпікаючий напій,що дорослі чоловіки; мужні МНСники, дивлячись на це, не змогли стримати сліз…

Пізніше рятувальники відновили маршрут подорожі Андрійка.Від своєї ділянки він вирушив у ліс,перейшов через струмок і заглибився у зарості, якось знайшов стежинку і дійшов до сусіднього села. Тут побачив незнайомі хати і хотів повернутися назад. Але повернув в інший бік і вийшов в поле, де й застала ніч.По прямій від того місця де знайшовся хлопчик…було вісім кілометрів,але Бог-зна, скільки петляв хлопчик,блукаючи лісом.

Знайденного хлопчика відразу відвезли до лікарні, де після обстеження медики встановили,що він абсолютно здоровий-ні температури,ні кашлю навіть нежиттю немає. Такий феномен дуже просто пояснює мама хлопчика: “Те,що він не захворів,для мене не дивина. Взимку,коли було 25 градусів морозу  і надворі понадувало по півтораметрові кучугури снігу, його неможливо було втримати в хаті”.

-Коли працівники МНС  запитали у хлопченяти:

-Де ти ходив Андрійку? То й у відповідь лише зосереджено сопів, бо ж ніяк не міг впоратися з коробкою цукерок,що йому принесли дяді у такій темній формі із написом “Рятувальник”.

-А хто тебе знайшов?

-Дід знайшов відповідає Андрій,на мить,відірвавшись від такого приємного заняття.

-Що ти робив так довго в лісі?

-Маму шукав,я кликав-кликав,а її не було.

-Ти чув у лісі, що тебе кликали?

-Чув.

-І відзивався?

-Нє-а…

-А чому?

Дитина у відповідь знизує плечима.Коробка нарешті відкрита і Андрійко, забувши все на світі,починає ласувати солодощами примруживши від задоволення оченята.Треба з”їсти сьогодні,бо завтра треба йти досаджувати картоплю….

Один коментар до “-Маму шукав,я кликав-кликав,а її не було.”

1 коментар

  1. Значить хлопчику на долі написано жити.Та й не балований,загартований.Інакше б…

Залишити коментар