Україна зможе функціонувати як федеративна держава?

798-15f5.jpgУкраїна зможе функціонувати як федеративна держава, яка повинна мати основне тіло історичну Україну і кілька федератів у складі України: Крим, Галичина, Донбас. Це могло би забезпечити і національно і культурну автономію для цих регіонів, які розвивалися в специфічних, відмінних від загальної української, умовах і могло би в принципі дати можливість максимально повно реалізувати елітарний потенціал галичан, мешканців Донбасу та Криму, де елітотворчі процеси відбуваються потужно, але в той же час нав’язування Галичиною чи Донбасом своє думки, позиції, світогляду решті України може призвести до негативних наслідків. Потрібно дати можливість розвиватися цим регіонам у своєму руслі і в рамках української держави, але в той же час дати їм можливість формувати свої структури влади, і свої особливості законотворчості, і свої, відмінні від решти України, традиції. І культурно і адміністративно, бо ці дві речі мають співіснувати в рамках федеративної держави. У нас дуже часто говорять, що федеративна держава – це дуже слабка держава, але в той же час я можу сказати, що Німецька Федеративна республіка, Індія, Бразилія, Російська Федерація і ще велика кількість держав, які мають федеративний устрій і доводять і свою спроможність. І навіть більше того, слабка форма прив’язаності така як конфедерація, наприклад Сполучені Штати Америки, демонструє свою живучість. Звичайно мають бути певні економічні і геополітичні орієнтири, мають бути спільні інтереси в суб’єктів федеративної республіки, а не якісь умовні законодавчі норми які прив’язують ту чи іншу частину до цілої України. В будь якому випадку я не вважаю що федералізація України є кроком до розпаду України. Навпаки, думаю що штучна унітаризація України є якраз шляхом до непорозуміння і навіть тим що в майбутньому може дійсно спричинити розпад.Адже, як Галичина так і Донбас хочуть впливати на всю Україну.Хоча –  Галичани не думають про ніяку федерацію, але сидять собі перед телевізором і хочуть управляти всією країною…– Хіба роблять вигляд, що вони управляють. Знаєте, в популярній російській передачі «Наша Раша» є такий герой, який сидить і постійно розмовляє з телевізором. Якщо галичани хочуть сперечатися з телевізором чи творити кухонну опозицію, то це їхнє право, але це не шлях до якогось конструктиву. А що стосується того, щоб впливати на якісь процеси, то треба робити майданчик, щоб відпрацьовувати ту чи інше технологію, ту чи іншу концепцію і відповідно пізніше саме ту концепцію, яка продемонструє ефективність в рамках окремо взятого федерату, пропонувати іншій частині України.Не без того,що зараз на львівщині є група політиків, які починають говорити, що «все пропало» і пропонують закритися в рамках окремо взятої Галичини і творити свій окремо взятий рай, оскільки «все пропало» на рівні загальноукраїнському. Але я думаю, що повинні бути процеси утвердження якоїсь своєї ідентичності в рамках федерального устрою і окремо взятого автономного утворення. Зрештою, від того, що кримські політики отримали свою автономію, вони не перестали впливати на загальноукраїнські процеси. Тяжко повірити, що галичани змиряться колись з тими цінностями, що проголошують нині на Сході та Півдні України, а Донбас ніколи не відмовиться від своїх героїв, від того ж таки Стаханова, так само Одеса не відмовиться від Катерини, бо вона для одеситів представниця монаршого роду, що заснували й будували Одесу. Подібно Галичина не може відмовитися від Франца Йосифа,  який чимало сприяв відродженню та становленню вашого краю. Франц Йосиф, скажімо, для одесита це абсолютно порожній звук. В той же мешканці Запоріжжя вшановують Йосифа Сталіна не як творця радянської  карально-репресивної системи, але як людину, що перетворила забитий провінційний Олександрівськ на промисловий індустріальний центр.

У нас надто різна історія. Тому ці історичні моменти якимось чином треба закумулювати так, щоб вони не руйнували України і не були подразником для різних її частин. Дивізія СС «Галичина» для Івано-Франківська  і дивізія СС «Галичина» для Полтави – це абсолютно різні явища. Степан Бандера для Львова і Степан Бандера для Донецька – це також дві різні постаті, як власне й Володимир Щербицький для Дніпропетровська і Володимир Щербицький для Тернополя. Якщо ж ми визнаємо, що і Володимир Щербицький і Степан Бандера є синами України, то… з наступним поколінням Галичина це таки визнає. Бо наша історія подвійна: і Щербицький і Бандера в силу своїх можливостей, в силу свого світогляду працювали на Україну: Щербицький напрацьовував індустріальний потенціал України, Бандера плекав ідеї незалежності України. При цьому допускаю, що Щербицький, формуючи підвалини незалежності нашої України, напевне і не думав про це, бо був партійним функціонером і дбав, щоб його республіка, якою він керував, розвивалася і мала високі економічні показники. Бандера також формував підвалини української незалежності, але ми сьогодні пожинаємо плоди діяльності як одного, так діяльності й іншого. Наші діти є нащадками як однієї лінії так і іншої. Мої діти, наприклад, знають, що один їхній прадід загинув в Радянській армії, а інший загинув в УПА. Як вони можуть ділити українську історію? Хто із прадідів для них є дорожчим?


Один коментар до “Україна зможе функціонувати як федеративна держава?”

1 коментар

Залишити коментар