У нас дуже багато усього зайвого:

 

09031301sch.jpgУкраїнці — найбагатша на землі нація. Бо у нас дуже багато усього зайвого:
Тисячолітньої історії. Кожен князьок, гетьман, президент, щойно вхопив булаву, — так і заходився фальшувати «Слово», літописи, перефарбовувати мемуари, переписувати підручники.Цноти і гідності. Бо наші найгарніші дівчата самовіддано працюють у борделях усієї Европи, Малої Азії та Евразії.
Героїв, бо скільки б їх не піддавали анафемам, потім не возвеличували, а потім знову не нагороджували званням Героя України — вони залишаються Героями.
Мови. Бо скільки її б не забороняли, «розвивали», «зближували», «правописно виправляли», розводили «двуязичієм», «грамотно» титрували, а вона ну ніяк не хоче переходити до «компанії» книжних і зовсім забутих.
Волі. Бо після всіх імперій, союзів, союзних референдумів тут допоможе хіба що ідея «нової інтеґрації» — її придумали після того, як обпеклися із «Союзным государством России и Белоруссии», якої в світлі блискавичної серії останніх російсько-українських перемовин та їхніх результатів можна ближчим часом чекати на порядку денному.
Хазяйновитості й роботящих людей. Як не викорінювали їх колгоспами і голодоморами, п’ятирічками, семирічками та аґромістами, а вони знов і знов з’являються в такій неочікуваній іпостасі, що жодні нові податкові лещата та кодекси не можуть вкоротити їм віку. А якщо вже зовсім нетерпець — то вже гайда.
Одні кажуть, що їх 1,6 мільйона, інші — сім. Але хто там насправді знає, скільки їх, наших рук, будують, прибирають, доглядають по італіях і португаліях, німеччинах та іспаніях…
Свободи слова. Її теж забагато зайвої. Бо коли після валуєвських циркулярів та «емських» указів, соловків та сандармохів, головлітів і маланчуків, відрізаної голови журналіста та темників, побитих біля парламенту чи викинутих з Українського дому репортерів вона знову сміє піднімати голову, тут уже без передачі новому шефу «охранного отделения» УТ-1 та обласних телеканалів, шефства над нацрадою та держкомтелерадіо, без закриття «5-ти копійок», «Я так думаю», «Шустер-лайф» (скоро буде), без продажу 5-го каналу та СТБ (чекайте), без причісування всіх без винятку новин (в тому числі на «плюсах» та «зірці телебачення»), і взагалі без тотального і «творчого» копіювання путінської моделі «взаємного кохання» ЗМІ і влади — аж ніяк не обійтись.
Патріотів. Їх справді надто багато зайвих, бо скільки б їх не розтягували кіньми, скільки б не бенкетували на їхніх черепах, скільки б не гноїли по мордовіях, ми замість них на чорних радах чи «чесних, вільних та транспарентних» виборах раз-по-раз вибираємо таких доморощених унікумів, які, приміром, переяславськими угодами, недоречними НАТОвськими «прожектами» чи міфічними газовими консорціумами умудряються зробити для сусідів більше, ніж усі їхні правителі разом узяті.
А ще колись у нас було забагато зайвої ядерної зброї, бо так бездарно, як ми її здали, могла б собі дозволити хіба дуже заможна і мудра нація.
А ще донедавна — збагаченого урану, бо лише якимись кількома кілограмами вдалося утнути справді фантастичний всесвітній піар нової української влади.
А ще забагато авіаційної промисловості (літаки виробляють лише 5 країн світу), тому й конче потрібно віддати контрольний пакет «Антонова».
Та й енергоресурсів забагато, бо то під шантажем хабарницької кримінальної справи; то досьє начебто родичів-поліцаїв (мовляв, обіцяли «засвітити» десь на День Перемоги), кожне владне чмо (достойник чи достойниця) то підписують «чудові» газові угоди, то переписують їх на ще кращі.

0 коментарів “У нас дуже багато усього зайвого:”