Обо мне.

                                                    Site Admin-управління

  1.      Персональный сайт Грани АлМаСа

 

  •                                                                    Обо мне.          

  • 7269140.jpg Я, СамСомич-українець… 54-ри роки.Живу в Закарпатті м.Ужгород. Приватний підприємець. Маю магазин Побутової техніки.Народився на Сарненщині Рівненської області у 1955році.

КОРОТКО ПРО СЕБЕ. (підприємець):

Я, появився на світ Божий через десять років після Великої Вітчизняної війни 17 жовтня 1955р в поліському селі Немовичі Сарненського району Рівненської області.Хрещений у православній християнській церкві Преподобної Парасков ї Сербської. В 1973 році закінчив Немовицьку середню школу.З 1973 по 1976р. навчався в Кіровограді , де здобув спеціальність радіомеханіка. До призиву в лави Радянської Арміїї /1976р/ , працював радіомеханіком Степанського телеательє,за два місяці до Армії був переведений в Сарненське районне телеательє.Два роки служив в РА.Демобілізувася з посади старшини роти радіотехнічних військ. Трішечки ,більше року працював начальником Червоноармійського телеательє.В 1979 році женився на Верховинці Тамарі і переїхав на постійне місце проживання у районний центр  Закарпатської обл.Більше 20-ти років пропрацював на  заводі ‘Електрон’,де пройшов всі технологічні посадові щаблі від регулювальника радіоапаратури до начальника Відділу технічного контролю /заступник директора по якості/ . Заочно закінчив Львівський політтехнікум.Останній начальник найбільшого на заводі монтажно-складального цеху, де працювало понад 1000 чоловік.

Після розвалу СРСР з 1995р. змушений займатися підприємництвом. Маю спільно із жінкою власний магазин побутової техніки та систем опалення.

Донька Люда живе окремо і ростить двох донечок. На Батьківщині залишились мама і брати Василь та Вікторіз сім”- ями.

  • МАТИ ТРЬОХ СИНІВ.

Мати,мама,матінка….ненька, рідненька,які ще слова можуть бути найніжніші,найласкавіші,ніж ці,що пестять наші серця,викликають в душі безмежне розчулення почуттів,заставляють щеміти наше серце. Це вона через нас трьох синів Альошу,Васю і Вітю недосипала ночей,у журбі і радості ростила, кожногомолитвами благословляла в добру життєву Божу путь. Життя прожить не поле перейти.Гортаючи у своїй пам яті минулі рік за роком мені згадуються сходинки отчого дому.Постає з потаємних глибин пам яті батько,що разом з мамою надійно і віддано долав перепони на поораній бідою ниви життя,який все своє свідоме життя пропрацював на тракторі в колгоспі ‘Радянська Україна’ і який уже 8 років спочиває вічним сном .Для прожитку тулили тяжко зароблену копійчину,почали будувати хату,адже росло, набиралося сил троє синів.Як могли вчили нас.А ми і не вимагали бозна-що, бо добре знали як приходить ота кологспна копієчка.Мені на навчання в Кіровоград пакували сумку повну смажених курей,
варених яєць і скляних банок із смальцем та домашньою тушонкою і на 3 місяці давали 30 рублів Добре,що вчився на телемайстра досить успішно і одержував підвищену стипендію 43 рублі,в той час,коли мама за роботу на палючому сонці в полі заробляла 70 рублів.Скільки сумок треба було нам трьом напхати,щоб вивести в світ,’..щоб нежили так тяжко,як ми ..’любила приказувати мама, виряджаючи нас на навчання. Ніколи не сиділи і ми склавши руки,бо працелюбні вдалися то працелюбні.Обробляли величезні огороди,косили сіно для 2-3 корів. Махати косою від світання до смеркання доводилося з 8 класу. Всі літні канікули працювали в колгоспі,то збирали жуки ,то сапали
буряки ,а то рвали свиріпу,і саме,що з нетерпінням чекали то це скирдування соломи.Дуже любили обідні перерви,бо саме під час обіду,розсівшись під кущами в затінку,старожили розповідали про минуле життя за Польщі і яке то було життя при Сталіну і Хрущову. В таких розповідях спізнавали ми сутність життя,починали розуміти,що не так все просто в житті,і не зовсім так,як навчали в школі. Коли підросли,батько розповів,що наш дід Олексій у війну був
старостою і був ‘ руськими’ розстріляний після війни,а через деякий час реабілітований. А зовсім недавно дізнався від мами,що її старша сестра Ганна була зв язківцем під час війни в українській партизанці ,’Поліській Січі’.,якою керував Тарас Бульба/Боровець/, який в 40 році спустився на парашуті біля нашого села Немовичі. Не арештували сестру і не вивезли до Сибіру тільки через,те що сім я захворіла на тиф і ‘руські’ понадіялись, що і так вмруть.
Нині мама хвора,дуже тяжко і повільно відходить від інсульту.І так хочеться додати їй сили,щоб Всевишній поміг подолати неміч, щоб ще хоть трішки пожила на цьому світі,бо як там в потойбічному ніхто не знає.

Трактор Трактор

ПАМ ЯТАЄМО І НЕ ЗАБУДЕМО…

  • Макар…

Не знайти села,в якому  люди жили, б без влучного прізвиська.В нашому селі ми, всі,діти,внуки і правнуки та й невістки і зяті” Макарчикові”.З іменем нашого батька.діда і прадіда Макара Олексійовича Савчина.За його дитинство, ми, сини на свій сором,  знаємо, а вірніше не знаємо зовсім нічого. Тільки із дуже скупих його розповідей дізналися,що його батько тобто наш дід за війни був старостою села. Батько один раз розказував,як то їм,- сім ї старости, було тяжко під час війни.Кожної ночі приходили за харчами то партизани /совецькі/,то партизанка /місцеві/, і кожному вділи,якусь долю,інакше смерть когось із жителів села або когось з сім ї.

Ми,його нащадки,читаючи книжки про ту війну,дізнаємось,як розправлялися з неугодними старостами в той час.Виходить-розумний і мудрий був наш дід, якщо зумів провести село без втрат через роки війни,але попав під мацкальський каток і був розстріляний після війни,а його рід перетворився у ворогів народу і від виселення його в Сибір врятувала епідемія тифу,що лютувала в той час в селі.

Після арешту діда Савчина Олексія /по батькові не знаємо/  величезну   сім ю на своєму горбу піднімала жилава баба-баба Дарка.

Наш батько, дід і прадід все своє свідоме життя пропрацював тракто-ристом, починаючи з 50-тих років минулого столітт я,коли західняків силоміць відправляли на донбасські шахти,пішов вчитися в МТС  /механо-тракторна станція/ на тракториста і так залишився в селі,де прожив всі свої 73-и роки.Всього було на його довгій дорозі життя;страшні злидні після розстрілу батька, доводилося їсти висівки. Баба Дарка розповідала, що ходили, побиралися по родичах,щоб вижити,благо що родина чимала.

А хіба легка робота тракториста.Країна вставала з руїн після війни.День і ніч колгоспники працювали за трудодні на благо Вітчизни.А коли в селі добре було-ніколи,завжди селяни страждали на своїх землях.завжди виживали хто,як міг. Старався,тулив копійку до копієчки,щоб при обміні грошей все втратити, так тяжко за кермом трактора зароблені кровні.

Добре пам ятаю його на тракторі “Універсал” з зубчастими залізними задніми величезними колесами. Як ми всією сім єю раділи,коли батько пересів на новенький ЮМЗ , навперебій бігли на тракторну бригаду,щоб хоч хвилинку посидіти у жовтій кабіні за кермом трактора.

Старався заробити.Рвався на  роботу  пов язану з отрутохімікатами,бо за неї дуже добре платили.Після десятого класу йому допомагав.Витримав тиждень-приходив з поля,біг до річки купатися в Бухточці,падав і блював .Батько ж працював роками і в 50-т років став інвалідом,не витримала печінка.Промучився 23-и роки і вісім років тому відійшов до вічного дому в потойбічний світ.

  • А льон цвіте синьо,синьо…../перероблено/

При перших же акордах цієї ліричної  пісні починає трепетно щеміти серце і десь там з потаємних комірчин пам яті виринає синє,синє поле,на якому цвіте,милує око льон.А на тому полі мама Поля /Поліна Василівна Савчин,по дівочому Ковпак/.Молода, в білій хустинці і білій вишиваній льняній, літній,з короткими рукавами сорочці на цьому синьому полі під таким же спекотним синім,безхмарним,поліським небом. Гарна культура ,але дуже вередлива ця рослина-льон,вимагає до себе копіткої ручної жіночої роботи від прополки,проривання до просушки та  паклювання ,але дуже вигідна.Мама сама бігла і нас тягла  за собою,щоб заробити копійку, бо саме на льону саме більше платили.До сих пір не можу зрозуміти чому льон скирдували возили і паклювали чомусь вночі. Коли приходила черга паклювати до нашого села,то ми могли сидіти в Сарнах 3-4 дні.Спали на тюках льону підготовленого до відправки на Ровенський льонокомбінат, по декілька годин,обідали і вечеряли куском хліба із салом з цибулею.Поїли,запили водою і далі до роботи. Але,яке ж то щастя було в сім ї, коли по закінченню господарськогороку виплачували премію за льон.

-“Бачите,як багато ми з вами заробили”-раділа мама. А ми,я, Вася і найменший Вітя горді були тим,що приносимо таку “велику”користь.

Вибачте і простіть мене Мамо

Липень 17, 2010буденне, помилка, Нравы, Невідоме, Любовь


Не знаю, чи можна мене пробачити. Напевно,що так. Кажуть, що серце материнське може вибачити все, будь-яку витівку та образу рідної дитини.Я вже в літах,маю внучок і дуже добре розумію батьківські почуття. Я всього-на всього один із трьох твоїх рідних синів, який загубився у світі життя. І вже не зможете Ви, мамо мене вивести з цієї пітьми,бо Ви предстали перед Богом на останній суд.
Вже тільки в моїй пам”яті залишиться, як я ,маленький хлопчик з Немович, загубився в Сарнах серед великого,базарного, гомінкого натовпу? Я тоді почувався таким безпомічним та самотнім. Довкола мене проходили такі ж самі хлопчики, як я. Вони тримались за руку матері чи батька, а в іншій несли нові іграшки. До мене підходили люди та цікавились, чому я сам. Хтось жалів, хтось пригостив цукеркою, хтось пішов шукати Вас з батьком. Ще тоді, у дитинстві, Ви казали мені, що я вже великий, а великі хлопчики не плачуть. Я стояв серед людей, стиснувши кулачки, на очі наверталися сльози. Та я не заплакав. Я пам’ятав Ваші слова і проніс їх через усе життя.
Тепер я вже дорослий. Тільки, на відміну від дитинства, зараз, вперше за багато років, я плачу. Ніхто не підходить до мене, щоб пожаліти, ніхто не спішить на допомогу. Проходять, як і колись повз мене, такі ж самі, як і я, дорослі дядьки. З подивом посміхаються та ідуть далі. Що їм до мене? Хто для них я? Ніхто. І лише для тебе я щось таки значив, більше, ніж просто зустрічний, знайомий,добрий друг.
Вибачте і простіть мене Мамо,що я намагався замінити Вас… Нове місце проживання, полонило мене своєю новизною, красою, розвагами, людьми. У мене з’явилось чимало нових знайомих та друзів. Я не тільки з головою поринув у цю новизну сім”ї, а й став частиною неї. З часом мої поїздки в село і зустрічі з Вами стали все рідшими та рідшими. І якось почали стиратись образи рідної домівки…
І от ранесесенько 14 липня якось тривожно задзвонив телефон-в трубці голосом меншого брата страшна звістка прорізала свідомість-нашої мами вже нема,годину назад померла…
На залізничному Львівському вокзалі гомоніла юрба.З підсвідомості не зникав образ мами,такої,з якою попрощався минулого разу,вмить постарілої і згорбленої від перенесеного інсульту.
Раптом побачив маленького хлопчика, який самотньо стояв у цій людській круговерті. Маленький, безпомічний… Адже це я!..
Взявши маленького на руки,і заспокоюючи його і себе, сказав: «Зараз прийде наша мама». Вперше за довгий час я промовив таке просте слово: «Мама». Але чому так раптово стислось горло та на очах почали з’являтись сльози? Чому тоді тремтять руки і так захотілось знову стати маленьким-маленьким? «Дядю, не плач, – почув я голос малюка, який повторив мої слова. – Зараз прийде наша мама».
Мама… Так, вона завжди приходила. Ось і зараз прийде, приголубить, заспокоїть, поцікавиться моїм життям, пожаліє…. Саме в ту мить я зрозумів, скільки часу я не приїздив до неї, не цікавився її здоров’ям, справами. Не чув такого дорогого та рідного голосу. Як давно не бачив ніжного погляду її трішки сумних очей…
«Мамо! Мамо!» – зірвавшись із моїх рук, малюк побіг до своєї матері, назустріч рідним обіймам. «Спасибі вам», – сказала вона мені. Я гірко посміхнувся. «А твоя мама прийде? – поцікавився малюк. – Маму треба любити, бо вона одна. А ти свою любиш? Як сильно? Я свою – ось так!» – і він обійняв її за шию.
А я стояв зі сльозами на очах,із страшенним щемінням в серці,по своєму. зрозумівши весь сенс сказаного хлопчиком-не вічні наші батькі,не вічні і їх треба любити поки вони живі, бо вони одні…Прикро й гірко визнавати, що на Землі стало однією матір’ю менше. Всепрацюючою, люблячою, котра сповна виконала тільки їй начертане зверху в страдницькому житті.

Простіть і пробачте мене мамо. Царство Вам небесне…

  • ВЧЕНА НЕВІСТКА.

                             Школа.

еще на сайте 5629
Картинка  19 из 434316

“Ось Вася наш,не будь-хто,-бачиш кого взяв собі за жінку-вчительку.Як би був,якийсь не такий,то,чи пішла така вчена дівчина за нього”-хвалилися мені мама під час одного з гостювань на Батьківщині,в селі. Познайомився,з приємною щирою гуцулкою /в селі всі горяни- гуцули/ Оксаною.І чомусь відразу ж вона мені припала до душі,такою близькою стала,мов би росли багато років разом,можливо тому,що я живу ,а вона росла в гора,а може тому,що просто вдачі такої була .

Ні один приїзд в село не обходився без запрошення в гості до брата Васі і Оксани.Все нарікала на долю,що нема здоров я, що Васі приходиться самому займатися чималеньким господарством, гордилась своїми дітьми Романом і Ігорем,що вдалися працьовитими і не “дурними” і просила Бога дати їй здоров я,щоб вивести їх у світ.

З кожним моїм приїздом в село,замічав,що їй все тяжче і тяжче боротися з недугою.Востаннє ,при спілкуванні на весілі в Олі дуже бідкалася, що мусить помагати,хоч і здоров” я нема ,бо має два сини,які теж будуть женитись-…”,а що ж коли я помагаю,то й мені поможуть”-казала вона.

Не судилося на її долі бути на весіллі у своїх синів Романа і Ігоря. Забрав несправедливий Бог ії до себе ,до вічного до

Методы самоконтроля при сахарном диабете

Основной целью лечения сахарного диабета является поддержание уровня сахара крови как можно более близким к нормальному. К сожалению, человек практически не способен чувствовать перепады уровня сахара от 4 до 10 ммоль/л. Именно в этом и заключается коварство сахарного диабета, так как высокий уровень сахара в крови неизбежно ведет к развитию осложнений. Только регулярный и частый самоконтроль сахара крови позволит вам и вашему врачу судить о правильности лечения заболевания.  Кроме того,  в домашних условиях можно достаточно точно определять уровень кетоновых тел, сахара и белка в моче. Эти показатели также помогут вашему врачу повысить эффективность терапии и не допустить развитие осложнений.

Пациентам с сахарным диабетом 1 типа, особенно в молодом возрасте, рекомендуется проводить самоконтроль сахара крови ежедневно несколько раз в день (как минимум перед основными приемами пищи и перед сном, а также периодически после еды). Больным сахарным диабетом 2 типа пожилого возраста, которые получают диету и сахароснижающие препараты, может быть достаточно нескольких определений в неделю, но обязательно в разное время суток. Дополнительные измерения потребуются при изменении обычного образа жизни (занятия спортом, путешествия, сопутствующие заболевания). Обязательно посоветуйтесь со своим лечащим врачом, насколько часто вам необходимо измерять сахар в крови.

Для определения сахара крови больные могут оценивать показания специальных тест-полосок как визуально (глазами, путем сравнения со шкалой-эталоном), так и вставляя их в портативные приборы — глюкометры.

В случае проведения анализа крови на сахар любым из перечисленных способов необходимо получить образец крови в виде капли. Для этого рекомендуется пользоваться специальными автоматическими устройствами для прокола кожи пальца, которые называются ланцетами или ручками для прокола. Они действуют на основе пружинного механизма. Укол практически безболезненный, травма кожи небольшая и ранка быстро заживает. Очень удобны устройства с возможностью индивидуального подбора глубины прокола (различные позиции регулировки глубины прокола), в зависимости от толщины кожи, что немаловажно для детей. Перед проколом пальца необходимо вымыть руки и насухо вытереть их. Прокол следует делать на боковой поверхности концевой фаланги пальца, а не в его подушечку. Поскольку к окружающим предметам прикасаются, как правило, именно подушечками пальцев, проколы в этом месте более болезненны и ранки заживают хуже. Полученную каплю крови наносят на тест-полоску, при этом возникает химическая реакция, приводящая к изменению ее цвета.
Использование тест-полосок для визуального контроля является более дешевым, но менее точным способом. В этом случае цвет тест-полоски сравнивают с цветовой шкалой, нанесенной на флаконе, в котором хранятся тест-полоски, и таким образом визуально определяют содержание глюкозы в крови. Диапазон значений от 4 до 9 ммоль/л соответствует стабильной компенсации углеводного обмена. Если полученный результат не укладывается в данные границы, требуется более точное определение уровня сахара – по глюкометру или в лаборатории.
Глюкометры являются портативными, точными и простыми в применении приборами. В настоящее время существует множество типов глюкометров. Использование прибора не требует специального обучения, необходимо лишь включить его, вставить тест-полоску и нанести на нее очень маленькую каплю крови. При покупке приборов следует обращать внимание на два принципиальных момента – точность результатов и стоимость анализов. К каждому прибору той же фирмой выпускается определенный вид тест-полосок, которые подходят лишь для конкретного глюкометра. Поэтому вы должны четко знать, где сможете докупать тест-полоски к своему глюкометру и сколько будет стоить один анализ. Каждая полоска предназначена для проведения только одного анализа, поэтому стоимость одной полоски и есть стоимость одного исследования.

Не путайте визуальные полоски с полосками для глюкометра – они абсолютно разные, а похожи только по форме.

При проведении самоконтроля уровня сахара крови следует стремиться к цифрам, близким к нормальным, т.е натощак и перед приемами пищи – не более 6 ммоль/л, через 1,5-2 часа после еды – не более 8 ммоль/л. Рекомендуемый диапазон содержания глюкозы крови (целевой уровень глюкозы) должен быть установлен для вас лечащим врачом.
Все результаты измерений имеет смысл записывать в специальный дневник, который вы будете показывать врачу при каждом посещении. Такой дневник служит основой для коррекции лечения.

Для того, чтобы оценить компенсацию углеводного обмена, недостаточно только проводить самоконтроль сахара крови с требуемой частотой. Существует специальный показатель, который отражает средний сахар крови за последние 2-3 месяца. Он называется гликозилированный гемоглобин (HbA1c). Его следует определять в лаборатории каждые 3-4 месяца. Повышение уровня гликозилированного гемоглобина (выше 6,5%) свидетельствует о длительной div.tooltip_content’).html(‘Гипергликемия – Повышенное содержание глюкозы в крови.

Подробнее..

‘);$(‘#tooltip_block’).block_show(this, 0, 20)”>гипергликемии (повышение уровня глюкозы крови выше нормальных значений).

Между уровнем глюкозы в моче и в крови существует четкая взаимосвязь. Сахар в моче появляется тогда, когда его уровень в крови превышает 10 ммоль/л. Отсюда становится понятной ситуация, которая вызывает вопросы у некоторых больных: почему сахар крови натощак хороший (например, 6 ммоль/л), а в суточной моче он высокий. Это означает, что в течение дня у человека сахар поднимался значительно выше 10 ммоль/л, поэтому он и появился в моче. Таким образом, в случае ежедневного частого контроля сахара крови сахар в моче не несет никакой дополнительной информации и его можно не определять.

При недостатке div.tooltip_content’).html(‘Углеводы – Природные органические соединения; подразделяются на моносахариды (глюкоза, фруктоза, галактоза и другие),…

Подробнее..

‘);$(‘#tooltip_block’).block_show(this, 0, 20)”>углеводов и/или инсулина организм не получает энергии из глюкозы и должен использовать запасы жира вместо горючего. Кетоновые тела являются продуктами распада жиров. Поэтому в некоторых случаях необходимо проверить наличие ацетона (кетоновых тел) в моче. Это следует сделать при очень высоком уровне сахара крови (несколько определений подряд выше 14-15 ммоль/л), сопутствующих заболеваниях, особенно с повышением температуры, при тошноте и рвоте. Это позволит вовремя диагностировать декомпенсацию сахарного диабета и предотвратить диабетическую кому. Для определения кетоновых тел в моче существуют специальные визуальные тест-полоски.

Количество белка в моче определяют для того, чтобы предотвратить развитие диабетической нефропатии –  очень опасного осложнения сахарного диабета.
Белок в моче появляется из-за повреждения кровеносных сосудов почек и нарушения функции фильтрации. Нефропатия никак не проявляет себя на ранних стадиях  и потому так важно регулярно делать анализ на микроальбуминурию (минимальные концентрации  белка в моче). Для этого можно сдать мочу в лабораторию или использовать специальные тест полоски. При сахарном диабете 1 типа такие анализы делают 1 раз в пол года, при сахарном диабете 2 типа – раз в год.

Регулярное измерение div.tooltip_content’).html(‘Артериальное давление – Давление крови в артериях; зависит от величины сердечного выброса, сопротивления, оказываемого стенками…

Подробнее..

‘);$(‘#tooltip_block’).block_show(this, 0, 20)”>артериального давления (АД) также поможет вам контролировать свое состояние и предупредить развитие нефропатии. Обсудите с врачом какой уровень АД вам следует поддерживать. Обычно давление крови не должно превышать 130/80 мм.рт.ст. Проще всего для измерения АД использовать электронный тонометр.

му в потойбіному світі.

  1. 7623358.jpg
  2. Лелека без правого ока.
  3. Племінник Роман,старший син Брата Васі з дитинства запам я -тався
    мені не дитячою мудрістю і дорослим почуттям гумору.Під час одного
    гостювання на батьківщині в селі . ми з ним купалися в річечці,що текла
    попід самим батьківським двором.
    Високо на електричному стовпі на одній нозі вмостився лелека.
    Кепкуючи з нього кажу:-‘Бачиш лелеку без лівої ноги’.
    У відповідь від чотирьох річного Романа чую-‘Угу і без правого ока”
    • ГРАБЛІ…

    В народі кажуть,що на одні і ті ж граблі наступає тільки дурень.

    Пригадую випадок.Я прийшов в гараж по машину ,було раненько

    ще темно.Відкриваю гараж,захожу і тут мене щось по лобешнику,як

    звіздоне,аж присів. Оклигавши,придивився,що ж то мене так бехнуло.

    “-Ага, то граблі “- і я зі всієї люті опускаю ногу на зубці граблів …і …знову

    присідаю від болі Хвилин десять дзвеніло в голові.Постояв,посміявся

    сам із себе і ніжно , по хазяйські поставив граблі в куток,на місце до

    інструментів.

    Після того випадку,ні один інвентар не валяється будь-де.

    Навчило.

     

  4. За мить від не поправного
  5. Був мій племінник Ігор, менший син мого брата Васі, під час підготовки до весілля найменшого брата Віті.
    Підготовка до весілля в селі,це щось таке дуже подібне до пожеж,і
    де багато шуму і мало порядку.Всі бігають,всім чогось не вистачає
    і керують кожний по свєму.Як завжди в останню хвилину терміново
    кудись треба їхати.
    От в такому гаморі вибігаю я з хати,сідаю за руль,включив задню
    передачу,але звернув увагу на дядька Васю Свитку,який побілівший
    стоіть на порозі, широко роззявив рота ,обхватив голову руками і дивиться в мою сторону.Виключаю машину.,запитую,що зним таке
    сталося,а він показує мені під машину…’ А там.О..Боже.,під заднім
    колесом з внутрішньої сторони машини лежить трьох річний Ігор і
    відриває резиночки з колеса.
    Ще мить і було б весілля…..

  1.  Самопал.
  2. Самопал…
  3. Весна 1972р.Після весняної повені на лузі я знайшов від німецького
    карабіна.В той час в селі модними були самопали.От і я .провозив-
    шись декілька днів. зробив самопал дуже подібний за формою
    на автомат Калашникова.При випробовувані на диких качках в
    Берчиковому Броді виявилось,що збита мушка.
    Відремонтував.Вирішив перевірити приціл.
    Сів на порозі,зарядив,прицілився і …..вистрілив у відро з водою,
    що було в руках меншого брата Васі,який напував корови біля коло-
    дязя.Саморобна куля з болта /10/ пролетіла впритул біля грудей
    брата і пройшла через відро навиліт додатково пробивши
    дошку колодязьної кришки.
    Все ж таки самопал мені ‘віддячив’ розірвав клепання і ледь не
    відірвав кисть лівої руки.Ходив з перебинтованою рукою півроку,бо
    боявся звертатися в лікарню,щоб не виявили порох.
7512097.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

http://www.gaz24.info/forum/download/file.php?id=167&sid=050e644fb3aed726bfb2b6fbc3f8f51e&mode=view
7456033.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7456033.jpg
7441903.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7441903.jpg

7165531.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7165531.jpg
7113818.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7113818.jpg

7375191.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7375191.jpg
7437835.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7437835.jpg

7413261.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7413261.jpg
7269140.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7269140.jpg

7215249.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7215249.jpg
7201025.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7201025.jpg

7106518.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7106518.jpg
7021919.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7021919.jpg

7014983.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7014983.jpg
7204505.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7204505.jpg

7089345.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7089345.jpg
12.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

12.jpg

9.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

9.jpg
8.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

8.jpg

7.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

7.jpg
6.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

6.jpg

4.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

4.jpg
3.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

3.jpg

1.jpg Редактировать УдалитьСкачать картинку

1.jpg

Батьківщина-там де народився.