С “народного целителя” сняли порчу… в милиции

 

Профессию современной гадалки можно смело отнести к деятельности, связанной с повышенным риском. Недовольные “прогнозом на будущее” клиенты представляют реальную угрозу для здоровья (и жизни) предсказательницы. И примеров тому довольно много…

Один из последних случаев произошел в Кузбассе. Там в конце апреля завершилось предварительное расследование уголовного дела в отношении ранее судимого жителя города Белово.

Этот гражданин, как выяснилось, 8 октября прошлого года повстречал на улице цыганку, которая предлагала прохожим погадать по руке и предсказать будущее. Мужчина согласился узнать, что приготовила ему судьба. Но слова цыганки пришлись беловчанину не по вкусу: гадалка посулила в скором времени “казенный дом”. Иными словами — тюремное заключение, о котором ее клиент знал не понаслышке.

Чтобы избежать исполнения пророчества — именно так расценили следователи его дальнейшие действия — мужчина решил убить цыганку: выхватил нож и попытался перерезать ей горло. Но женщина сумела уклониться от смертельного удара и убежать. Свидетелями этой сцены стали двое прохожих. Вошедший в раж мужчина с ходу набросился на них. От полученных ножевых ран оба прохожих скончались.

function openPrint(url) { var printWin = window.open(url, “print”, “width=800,height=600,resizable=yes,scrollbars=yes,status=yes” ) printWin.focus(); return false; } var _php_url_send = ‘http://www.pravda.ru/?area=popupSendToFriend&t=a&id=1030922’;

var fs = new FontSizer(‘article’);

Как рассказали “Правде.Ру” в Следственном управлении СКП РФ по Кемеровской области, мужчине было предъявлено обвинение в покушении на убийство гадалки (ч. 3 ст. 30 УК РФ, ч. 2 ст. 105 УК РФ) и в убийстве двух очевидцев (ч. 2 ст. 105 УК РФ). Уголовное дело уже направлено в суд. Теперь предсказание цыганки наверняка сбудется — обвиняемому грозит до 20 лет лишения свободы либо пожизненное заключение.

Читайте также: С “народного целителя” сняли порчу… в милиции

Осенью прошлого года 50-летняя жительница молдавской столицы. решила  поквитаться с местной прорицательницей за неверный прогноз, который испортил ей личную жизнь. Разгневанная дама решила нанять киллера. Но ее подвела извечная женская слабость — болтливость.

В итоге в полиции стало известно, что жительница Кишинева планирует убийство. И тогда под видом киллера к ней подослали оперативника. Сотрудник полиции неоднократно встречался с заказчицей, обсуждал детали будущего преступления. При этом велась оперативная видеосъемка. Жизнь гадалки ее бывшая клиентка оценила в десять тысяч евро. При передаче части денег заказчицу задержали. В отношении нее возбуждено уголовное дело по обвинению в попытке убийства.

А в Москве недовольный клиент решил попросту взорвать офис гадалки. Самодельное безоболочное взрывное устройство (мощностью около 200 граммов тротила) сработало в туалете офиса “ясновидящей Лилианы”. Из-за взрыва осыпалась штукатурка на потолке, был поврежден лестничный пролет. К счастью, никто не пострадал. Сотрудники Лилианы рассказали, что перед инцидентом офис посетил бывший клиент ясновидящей, недовольный ее работой. Чем именно прогневала его прорицательница, так и осталось тайной — хозяйка офиса не стала писать заявление в милицию.

Читайте также: Парад мошенников. Обряд очищения от порчи и… ценных вещей

А 34-летней жительнице Карелии пришлось ответить за свои “предсказания” уже не перед клиентами, а перед законом — в конце минувшего года Кировский районный суд Санкт-Петербурга приговорил ее к трем годам лишения свободы в колонии строго режима. Нигде не работающая “потомственная прорицательница” тоже давала гражданам мрачные прогнозы — сообщала, что их родственники тяжело больны, и предлагала немедленно снять порчу. К примеру, одну девушку она огорошила известием, что ее родители якобы больны раком. Чтобы подтвердить свои слова, “гадалка” заявила, что ей нужно дунуть на иголки: если металл покраснеет, то она права.

По показаниям пострадавшей, женщина подула на иголки, и те действительно покраснели. Девушка отправилась домой, взяла все деньги и золотые украшения, отдала их “волшебнице” и больше не слышала ни о ней, ни о “болезнях” родственников. В правоохранительных органах рассказывают, что петербуржцы относили аферистке все свои сбережения, драгоценности и даже золотые зубные коронки. “Прорицательницу” осудили по статье “Мошенничество”.

Однако иногда “фокусы” различного рода “предсказателей” работают и во благо. Примером тому может послужить история супружеской пары из Самары. Спустя почти тридцать лет совместной жизни, имея уже двух внуков, жена узнала о том, каким образом  муж “повлиял” на ее решение выйти за него замуж.

Оказывается, тридцать лет назад он заплатил обычной цыганке за то, чтобы она “случайно” попалась на глаза его подруге и предсказала ей “правильно будущее”.

Вскоре у своего дома девушка встретила ведунью, которая предложила погадать, пусть даже без денег, — просто чтобы уберечь ее от ошибки. “Цыганка рассказала про мои сердечные дела, — вспоминает самарчанка. — Такими подробностями сыпала, что я сразу ей поверила”. А предсказательница все твердила имя ловкого парня и призывала девушку не сомневаться в своей любви к нему. “Случайную” встречу с гадалкой та осмысливала неделю. Потом позвонила суженому и согласилась выйти за него замуж.

Атланты живут среди нас?

 

209506.jpegЛегенд о затонувшей Атлантиде и ее возможном местонахождении ходит немало. И если предположить, что загадочный материк действительно существовал, то что сталось с уцелевшими представителями этой цивилизации, прославившейся своим магическим искусством и передовыми технологиями? Некоторые ученые утверждают, что атланты до сих пор живут среди нас.

Были они белокурые и голубоглазые…

По легенде, жителям Атлантиды была дарована способность получать информацию из единого вселенского поля. Атланты достигли очень высокого уровня развития. По степени научного и технологического прогресса их культура намного превосходила все остальные на Земле. Однако со временем жители материка отошли от общегуманистических принципов и стали заниматься черной магией, используя в своих целях те сверхъестественные способности, что были им даны. В результате над Атлантидой скопилось большое количество наработанной отрицательной энергии. Это грозило гибелью всей планете и могло нарушить энергетический баланс Солнечной системы. Поэтому было решено уничтожить цивилизацию атлантов.

Но небольшая их часть все-таки спаслась при потопе (катастрофа якобы произошла около 9500 года до нашей эры). Кстати, все представители этого племени были рослыми голубоглазыми блондинами. Отсюда и нацистский миф об “арийской расе”: получив кое-какие магические знания, бонзы Третьего рейха уверовали в то, что являются потомками избранных, истинных хозяев мира…


function openPrint(url) { var printWin = window.open(url, “print”, “width=800,height=600,resizable=yes,scrollbars=yes,status=yes” ) printWin.focus(); return false; } var _php_url_send = ‘http://www.pravda.ru/?area=popupSendToFriend&t=a&id=1031606’;

var fs = new FontSizer(‘article’); Но упоминания о загадочных белокурых людях существовали гораздо раньше. В III веке до нашей эры в Египте появился высокий блондин, называвший себя Гермесом Трисмегистом (“Трижды Величайшим”). Как свидетельствуют источники, именно Трисмегист дал египтянам знания в области различных наук, таких, как география, астрономия и алхимия, создал письменность и счет, рассказал людям об основах законодательства и религии. В своих философских и научных трактатах Гермес утверждал, что земная цивилизация возникла в результате эксперимента высшего космического разума.

Арийский феномен

Кстати, среди белокурых арийцев — жителей Центральной и Северной Европы — действительно встречалось немало светлых умов и даже контактеров — людей, общающихся с представителями других миров. Взять хотя бы знаменитого средневекового немецкого философа-мистика Якоба Беме (1575-1624), родом из Герлица (Силезия). Будучи по профессии башмачником и не получив фактически никакого образования, Беме писал глубокие труды по натурфилософии, этике, антропологии, теории языка, алхимии и оккультизму.

Или швед Эммануэль Сведенборг (1688-1772). Этого ученого-натуралиста, теософа и мистика в 57 лет посетило озарение — к нему явился незнакомец в красной мантии, окруженный ярким сиянием, и сказал, что Сведенборг избран, чтобы объяснить людям смысл священных писаний. С тех пор исследователь начал бывать в других мирах, где общался с духами и получал от них информацию, которую затем записывал.

Между прочим, сведения, которые Сведенборг заимствовал у обитателей потусторонних измерений, иногда использовались им в чисто практических целях. Так, однажды он нашел квитанцию об оплате дорогого серебряного сервиза, спрятанную покойным мужем его знакомой, госпожи Мартвиль. Дело в том, что ювелир утверждал, будто мужчина перед смертью не успел оплатить ему заказ. Чтобы выяснить правду, Сведенборгу пришлось вступить с покойником в контакт за чашкой чая у его вдовы: усопший муж сообщил, что квитанция находится в тайнике в шкафу на втором этаже. Там она и была обнаружена к радости госпожи Мартвиль.

209507.jpeg

В 1762 году Сведенборг “увидел” убийство русского императора Петра III на мызе Ропше. А в 1770-м на неделю погрузился в летаргический сон и, проснувшись, сообщил, что умрет 29 марта 1772 года. Так оно и случилось…

Читайте также: Загадочные захоронения в Тибете. Арийцы или викинги?

Индейские боги

А по мнению писателя и исследователя Владимира Щербакова, истинными потомками атлантов являются американские индейцы!

Коренное население Америки сохранило память о пришедшем с моря белокожем боге Кон-Тики-Виракоча. С ним были другие белые люди огромного роста. Белые великаны построили города и пирамиды, научили индейцев охоте, земледелию, пытались обучать их божественной мудрости, давали магические знания. Они вступали в брак с местными девушками, и от них родилось племя инков. В руинах одного из храмов Чичен-Ицы сохранились фрески, на которых изображены белые бородатые люди со шлемами на головах.

Возможно, потомки атлантов и сегодня живут среди нас, сами не подозревая о своем происхождении. Обычные люди, как и мы, только рослые, белокурые, голубоглазые и наделенные магической мудростью…

Ми жили,нищили одне одного


Уже третій день вулицями містечка тихесенько хазяйнувала весна.Я голосно вмикав музику і не чув її.Пив гарячу каву
біля вікна,обійнявши обіруч маленьку кружечку з написом “Лаве”,обпікся і глянув за скло.Завіконня вщерть залите
сонячним промінням,на деревах бубнявіли листочками дерева,діти весело щебетали,гойдаючись на гойдалках. І враз
стало так радісно на душі.Наче хтось перехилив величезну сонячну миску і налив її по вінця передчуттями щастя.
“Все буде добре”–настійливо свердлила свідомість думка.І вперше за останні кілька тижнів собі повірив.Тиждень
тому у фразу “все буде добре” вкладав зовсім інший зміст із зовсім іншим підтекстом.У тому варіанті “добре” озна-
чало разом з нею.Тужливо,до щему серця,нагадувало про ту гостроту почуттів,ту шалену ніжність,яка осліпила
ці почуття,тої  такої ж,як зараз,весінньої пори двадцять п’ять років тому і звела разом у  далекому забутому
Богом містечку,куди попали на роботу за направленням.”Добре” обіцяло повернення надій,із якими тоді вступали
у спільне життя.Те “добре” залишилось в пам”яті смаком поцілунків та запахом її волосся,блиском чорних очей
під час весільного дійства…Ще кілька днів тому здавалося,що без неї,без її погляду та настійливих її турбот не виживу.
Просто загину,як гине немовля,якому занадто рано перерізали пуповину.Або просто замерзну,вмру з голоду-бо нікому
буде зігріти бодай словом і нагодувати бодай обіцянкою,що завтра  обов”язково все зміниться на краще.Та чомусь,
той новий день так і не настав.
“Все буде добре”сьогодні означає,що вже не треба залежати від марних сподівань налагодити стосунки.Не буде
конфліктів,сварок,марних образ,не буде нестерпного душевного болю.Пуповина всохла,уже не треба різати по живому.
Якось переживу і виживу…..,хоч сьогодні в мене день народження,але зранку вимкнув телефони,бо не хочу щоб хтось
вітав,в підсвідомості там глибоко жевріє надія,що привітає Вона-зайде у кімнату і тихенько видихне “З днем народ-
ження!” Але Вона просто тихенько зачинила за собою двері.От тоді напевно пуповина,що з”єднувала нас в одне ціле,
що вміщала в собі всі спільні прикрощі , незгоди життя і отруту з одного організму перекачувала в інший лопнула.
Ми жили,нищили одне одного,перебуваючи поруч-але водночас не мислили життя без такого взаємоотруєння.

Диплом легше купити ніж …

0c1d6951.jpg Україні навіть імениті чиновники не соромляться купувати собі дипломи про вищу освіту. Адже підроблені дипломи доступні кожному, коштують вони менше, ніж рік навчання у вузі, й робляться за два дні.

Ні для кого не секрет, що у нас продається все. Звичайно, і для мене це не новина. Однак дуже давно хотілося зачепити цю тему. Поштовхом стала випадково почута розмова кількох випускників якогось із вузів. «Новоспечені дипломники» ділилися враженнями про те, що вони винесли, поки навчалися у вузі й готувалися до захисту. Протягом усього терміну навчання вони витратили астрономічні суми на різні «вдячності», не кажучи вже про цілком офіційні платежі. Які тільки варіанти поборів і хабарів не називалися в розмові! Які тільки суми не фігурували! Але найбільше обурювали співрозмовниць дріб’язкові причіпки до оформлення дипломної роботи. Наші люди вже настільки змирилися з хабарами «скрізь» і «за все», що як приречені повторювали: краще, коли відразу, відверто вимагають гроші і називають точну суму, а то можна ходити до нескінченності й нічого не виходити («справа не в грошах , а в їх кількості»). Що стосується «наукового керівництва», яке в більшості випадків є номінальним, воно висмоктує основні суми «добровільних внесків». Одна дипломниця навіть у розпачі вигукнула: «Дешевше і простіше було би купити цей диплом, якщо би все починати спочатку, я так і зробила б!». Інша повідомила, що її подруга, котра закінчує аспірантуру, більше півроку не може отримати документи про те, що вона, нарешті, захистила цей довгоочікуваний вчений ступінь. Та остаточно доконало аспірантку обов’язкове «накриття поляни»: спочатку — у самому вузі, а потім — у ресторані, оскільки «вимагають продовження банкету».
А два роки тому одна кандидат наук скаржилася мені (очевидно, сподіваючись на співчуття), що вона підготувала повністю кандидатську дисертацію для своєї знайомої, вони заздалегідь обговорили суму, а та, негідниця, заплатила їй менше на скільки-то доларів.
Для когось, можливо, це звучить дико, але це факт: у нас без проблем продаються будь-які дипломи (радянські або сучасні) абсолютно відкрито і практично скрізь. Чим дорожче, тим надійніше, навіть із занесенням у «Реєстр» — спробуй, перевір справжність! Продаються реферати, курсові, докторські. Моя думка: вища освіта у нас уже давно дискредитована. Золото тому й дороге, що не валяється під ногами. Честь, порядність, шляхетність тому і цінуються так високо, що зустрічаються рідко. У нас же дипломи про вищу освіту не мають тільки жадібні або боязкі. Будь-який сантехнік дядя Вася може купити диплом лікаря і лікувати вас. Будь-який безграмотний недоук може проектувати будинок, де ви збираєтеся жити чи будувати міст, яким ви думаєте їздити. А якийсь психопат стати директором школи, де вчиться ваша дитина.

В Україні купити диплом удвічі дешевше, ніж платити за навчання

Осінь, коли десятки тисяч студентів вирушають у похід за знаннями, стала минулого року для України часом гучних скандалів, пов’язаних з освітою. Народний депутат Геннадій Москаль, по­просив Міносвіти (МОН) пе­ревірити справжність диплома про вищу освіту у депутата пар­ламенту Криму Олександра Мельника. А трохи пізніше міліція оголосила, що в іншого чиновника автономії, начальника управління економіки виконкому Сімферопольської міськради, диплом — підробка, тому що виданий неіснуючим вузом.
Ці історії навряд чи стали би відомі де-небудь за межами Криму, але всього за місяць до цього Москаль зміг довести, що в Україні люди з липовими дипломами можуть добиратися до найвищих вершин влади. У фальшивій вищій освіті він звинуватив заступника голови СБУ Андрія Кислинського, колишнього радника президента, який, як показали пізніше перевірки МОН, не вчився в Київському університеті, і, відповідно, ніяк не міг отримати диплом цього вузу. У результаті скандалу Кислинський свій пост втратив.
Чиновники МВС, навчені досвідом Криму і СБУ, захотіли перевірити дипломи всіх керівників центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Хоча вже зараз представники міністерства знають, що торгівля дипломами та іншими документами стала в Україні справжнім бізнесом. Фальшивий документ про освіту доступний кожному. У цьому можна просто переконатися, пошукавши «виробників» дипломів найпростішим чином — через Інтернет. Вже перший пошук дасть десятки адресів фірм, готових продати дипломи.
«Якщо ваш вік далекий від студентського, а заповітної «корочки» ви з тих чи інших причин так і не отримали, зовсім не обов’язково реєструватися на біржі праці в надії отримати хоч яку-небудь низькооплачувану роботу. Оперативно вирішити проблему відсутності диплома сьогодні не складе вам жодних труднощів», — такими словами зустрічають відвідувачів на українських сайтах, що пропонують послуги з виготовлення вузівської «липи».
Замовити документ просто. Слід заповнити заявку, вказати всі особисті дані (прізвище, імя, по батькові, адреса, телефон), вуз (на диплом якого розраховує замовник), спеціальність, роки «навчання» і таке інше. Стати хоч льотчиком, хоч інженером можна всього за кілька днів. Втім, продають не тільки дипломи, а й інші документи — від атестата й диплома про вищу освіту нового зразка ($ 800) до диплома кандидата наук ($ 1200). Дипломи старого зразка йдуть дешевше — по $ 350. Однак такі документи є лише підробкою і не підтверджені у відповідних реєстрах навчальних закладів.

На питання, що буде, якщо роботодавець захоче у вузі перевірити справжність свідоцтва про вищу освіту, на сайтах відповідають: «Зрозуміло, в базі даних університету його не буде. Якщо хочете зробити диплом «з проводкою» за всіма офіційними документами, це коштуватиме набагато дорожче. Але з нашого досвіду можу сказати, що роботодавець практично ніколи не відправляє запити. Ця практика може бути тільки у великих міжнародних корпораціях».
Крім того, «виробники» дипломів запевняють, що візуально диплом від справжнього не відрізнятиметься практично нічим: усі голограми на належному рівні.

«Липові дипломи» — справа прибуткова

Проте все не так просто, як може здатися з розмови з «дипломованими» фахівцями. Знаючи про ситуацію на ринку освіти, вірніше про те, що відбувається на прилеглих до цього ринку територіях, дедалі більше українських компаній «пробивають» справжність диплома потенційних співробітників. І чим солідніша компанія, тим більша вірогідність того, що походженням вашого диплома будуть цікавитися. Обов’язковою є перевірка справжності документа при влаштуванні на роботу на державні посади.
До того ж не варто забувати, що використання свідомо підробленого документа, відповідно до статті 358 Кримінального кодексу України, може каратися «арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років».
Незважаючи на це, послуга «диплом за два дні», судячи з усього, залишається дуже популярною. Хоча періодично подібних ділків виловлюють правоохоронці. Так, минулого року в Києві було виявлено групу шахраїв, які продавали дипломи, водійські посвідчення і техпаспорти на машини. Ціни на диплом нового зразка досягали $ 1 000. За місяць, за даними правоохоронців, продавали 40—50 дипломів. До моменту затримання вони успішно працювали на ринку підроблених документів не менше п’яти років.
http://szagskaluga.ru/UserFiles/Image/svidetelstva/3.6_diplom_perepogotovka.jpgУжгородець Максим, який попросив не називати його прізвище, розповів, що кілька років тому він хотів купити собі вузівську «корочку» через один з інтернет-сайтів, і навіть дійшов до переговорів з його власниками, хоча диплом так і не купив. «Диплом можна купити, який завгодно, у тому числі й лікаря, що взагалі жахливо», — каже він.
Максим, який досить довго моніторив мережу, приміряючись до покупки «корочки», говорить, що ціна за неї варіюється залежно від вузу. Найдешевші дипломи — транспортних, педагогічних і будівельних інститутів, а ось медичні — з дорогих. «Продають навіть у комплексі: диплом з проведенням даних у відомість ректорату, з вкладкою і підписом керівника дипломної роботи — вже в 2001-му це коштувало близько п’яти — восьми тис. грн. Це вже ВІП-пропозиція», — згадує молодий чоловік.
Спокуса купити диплом була великою. Адже ціна документа, що підтверджує наявність вищої освіти, нижча, ніж рік навчання на контракті в більш-менш рейтинговому вузі країни. Наприклад, липовий український інститутський диплом коштує в середньому $ 800, а найдешевший контракт на навчання в Київському держуніверситеті на не особливо популярних спеціальностях (кібернетика і фізика) коштує 5 тисяч грн. на рік. І вчитися треба п’ять років.

«Диплом у розстрочку»

Більш тернистий, але законний шлях — отримання «диплома в розстрочку». Так часто говорять про заочну освіту в Україні самі студенти. «Ті молоді люди, які шукають простий шлях, йдуть на заочну форму навчання, — каже Андрій Черних, координатор громадської ініціативи «Студентський захист». — Два рази на рік приходять до вузу, платять певні суми за ті чи інші заліки та іспити, і через кілька років отримують диплом».
«Ті ж, кому диплом потрібен терміново, платять $ 10—20 тис. за те, щоб їм юридично грамотно оформили документ про вищу освіту, щоб він був проведений по всіх паперах офіційно від першого курсу, — пояснює зміст поняття «диплом з проведенням» Андрій Черних. — Ціна залежить від престижності вузу і від того, наскільки юридично чисто оформлений документ».
«Є методисти на факультетах, які займаються супроводом навчального процесу студентів. До них зазвичай і звертаються з подібними проханнями, — каже експерт. — Зрозуміло, що вони діють за узгодженням з адміністрацією ВНЗ».
На думку координатора «Студентського захисту», дана послуга дуже затребувана. Він пояснює це тим, що українська освіта не котирується за кордоном, а вітчизняні вузи не потрапляють у світові рейтинги. Логіка молодих людей проста: «Навіщо мені витрачати п’ять років на одержання диплома, який я потім толком ніде не зможу пред’явити?»
Перевірити справжність диплома, проведеного в університетських документах, майже нереально. Тому роботодавцям, які бажають отримати дійсно підготовлених молодих фахівців, варто, на думку Черних, тісніше співпрацювати з вищими навчальними закладами. «Слід розвивати практику із запрошенням роботодавців на захист дипломів, щоб вони бачили, який «продукт»до них йде», — резюмує він.
У противному разі за гасло таких вузів може бути вираз: «Приймаємо дуб, випускаємо липу»…

Дипломы

Дипломы Украины

Інша думка

Закінчивши школу, ми вирішуємо разом із батьками, куди нам вступати. Прийнявши рішення і подавши документи, через якийсь час ми студенти.
Що нам це дає? До вступу у вуз ми 10 років сиділи за партами і вчилися. У наші голови вкладали: якщо закінчиш школу добре, то вступиш до найпрестижнішого ВНЗ.
Іспити, тести, стрес, нерви — ти студент. За п’ять років ти відвідав (приблизна кількість) 500 лекцій, 1000 практичних занять. З 500 лекцій були цікаві лише 100, бо викладач ці лекції вів і доносив до студента … Решта викладачі читають книгу, не піднімаючи очей на аудиторію. Із 1000 практичних занять ти навчився і дізнався щось нове на 300 заняттях. Тому що викладачі спілкувалися зі студентами, вносили нововведення в ігровій формі… Решта викладачі просять вирішити 350 завдань, переписати і вивчити всю книжку, а за конспект потім ти отримуєш оцінку або залік.
Що відбувається далі в житті: з «червоним» дипломом вас не беруть на роботу. Дивно, чи не так? У вас немає практики! Перші два роки працюєте за копійки. Потім починаєте підніматися кар’єрними сходами. І працюєте до пенсії або поки не настане криза чи закриття фірми.
За весь період навчання батьки вклали у вас чималу суму, а що отримали? Та ви отримали диплом власними силами… Всі вами пишаються…
А ось інший варіант. Батьки з народження дочки збирали їй гроші на престижний вуз. Вий­шло 50 000 $. Та по закінченні школи дитина каже, що не вирішила, ким стати і взагалі втомилася від навчання. Батьки давно мріяли про свій бізнес і вклали 50 000 $ у свою мрію …
Бізнес процвітав, вони створювали нові робочі місця … Дочка була поряд з ними.
За п’ять років вона навчилася працювати і боротися з труднощами. Вона знала, чого хоче від життя і на що спроможна. І ось купила собі диплом … він нагадує про те, що могло бути, якби її батьки тоді зробили так, як усі …

Теперь точно не угонят.

Теперь точно не угонят.

 

Поставте свою оценку:   isRate[160136] = 0; vCount[160136] = 61; vSum[160136] = 283; &nbspПроголосували: 61

–> Траншею вырыли рано утром, а снимки были сделаны в 12 часов дня. Копали лопатами очень быстро и невзирая ни на какие препятствия. Каково же было удивление хозяев автомобилей, когда они пришли забирать свои авто со стоянки.

Теперь точно не угонят.

Теперь точно не угонят.

ПРИКОЛИ

Не повезло

Смешные и не очень падения

Тётка с очень большой грудью

ПРИКОЛИ

ПРИКОЛИ

ГоловнаКартинкиВідеоІсторіїАнекдотиМої приколи

+ Добавить прикол function showmenu() { var vFlashArr = $$(‘div.voidFix’); var objSelMenu1 = $(‘selmenu1’); var objSelMenu2 = $(‘selmenu2’); var disp2 = objSelMenu2.getStyle(‘display’); var vZ = $(‘zIndex’); if( disp2===’block’) { vZ.setStyle(‘z-index’,0); if (vFlashArr&&vFlashArr[0]) vFlashArr[0].setStyle(‘visibility’,’visible’); objSelMenu1.setStyle(‘visibility’,’visible’); objSelMenu2.setStyle(‘display’,’none’); } else { vZ.setStyle(‘z-index’,-1); if (vFlashArr&&vFlashArr[0]) vFlashArr[0].setStyle(‘visibility’,’hidden’); objSelMenu1.setStyle(‘visibility’,’hidden’); if (window.ie) objSelMenu2.setStyles({‘display’:’block’,’left’:(window.ie6 ? objSelMenu1.getLeft() – 189 : objSelMenu1.getLeft() – 180)}); else objSelMenu2.setStyle(‘display’,’block’); } }

Анекдоти

RSS

Виберіть тему Виберіть тему

 

 

–>

.voidFix {margin-left: -9px; } .addonSpan {font-size: 0.7em ! important; line-height: 1.5;}

Сортувати за

mes0 = new Array(‘Проголосували’, ‘Проголосували’);.rateMes { margin: 0; display: block; }var arrStars = new Array (3); arrStars[‘a’] = new Array (3); arrStars[‘a’][’empty’] = ‘ic_stardb_empty.gif’; arrStars[‘a’][‘full’] = ‘ic_stardb_full.gif’; arrStars[‘a’][‘half’] = ‘ic_stardb_half.gif’; arrStars[‘b’] = new Array (3); arrStars[‘b’][’empty’] = ‘ic_stardy_full.gif’; arrStars[‘b’][‘full’] = ‘ic_stardy_full.gif’; arrStars[‘b’][‘half’] = ‘ic_stardy_full.gif’; arrStars[‘c’] = new Array (3); arrStars[‘c’][’empty’] = ‘ic_stardr_empty.gif’; arrStars[‘c’][‘full’] = ‘ic_stardr_full.gif’; arrStars[‘c’][‘half’] = ‘ic_stardr_half.gif’; multiVoteImagePath = ‘http://bm.img.com.ua/a/common/img/’; multiVoteFramework = true; multiVoteCount = true; multiVoteCountTxt = ‘&nbsp’; multiVoteInit();

 

Анекдот про Чоловіка та дружину

 

4 часа ночи, звонок в дверь. Муж открывает, на пороге жена, пьяная в хлам, колготки порваны, в одном туфле….. Муж: “ты думаешь я тебя в таком виде домой пущу????” – Жена: “на х…надо, я за гитарой”….

Желающие заработать ВАМ сюда

http://www.mywmr.ru/?r=olkgena , или , проверено http://real-wmr.ru//?r=olkgena реальные деньги, простой заработок в руб http://aurabux.ru/?r=olkgena , и ещё http://homemoney.msk.ru//?r=olkgena ,http://many-wmr.ipbux.ru/?r=olkgena в долларах http://wm.beast.kz/signup.php?r=83371 и http://www.fantana-inform.com/?rid=4820 вывод без минималки http://smaylbux-wmr.net/?r=olkgena крутой букс http://unlum.com/?ref=1143307 пробуйте и у ВАС выйдет.

Бо нас батько навчив, як воювати

90px-kiev-monumentvictimsholodomor1932-33_02.jpgРоків 10 із гаком тому дід із глухого поліського села розповів мені свою воєнну історію. Було їх троє братів. Усіх забрали на війну, й усі троє з неї повернулися.

— А знаєш чого? — питає.

— Чого?

— Бо нас батько навчив, як воювати — а він ще в перву германську воював. Перве: не нажирайся перед боєм, бо як ранить у живіт, то кишки порве. Друге: ніколи не добивай чужого, як він уже підняв руки або ранений, бо завтра ти можеш бути на його місці. І третє: не лазь по кишенях трупам і не оббирай, бо буде так, що й по твоїх хтось лазитиме.

Сини батька послухали. І свято переконані, що тому й уціліли в тій м’ясорубці. Бо війна — це не тільки мистецтво перемогти, а й мистецтво вижити. Надто, коли, щоб побороти чуму, треба було стати на бік зарази.

А недавно по радіо розповідали про одного ветерана. Дикторка каже: воював на трьох війнах — радянсько-фінській, Великій вітчизняній і з Японією наприкінці літа 1945-го. У тій найкрасивіше й найгучніше названій війні Радянський Союз, до якого належала майже вся територія України, був жертвою агресії. У двох решта — зі скромнішими назвами — був агресором, бо Фінляндії і Японії сам оголошував війну. Закінчилося все через чотири місяці після капітуляції нацистської Німеччини.

Не нажирайся перед боєм, бо як ранить у живіт, то кишки порве

Запалахкотіла ж Європа, коли гітлерівці напали на Польщу. Рівно за тиждень до того у Москві радянський нарком В’ячеслав Молотов і його колега з Третього рейху Йоахім фон Рібентропп поставили свої підписи під документом, у якому поділили східну частину континенту на сфери впливу. Карта була: ось доти коричнева чума, а звідти — червона зараза. А потім звір почав пожирати звіра.

Українці опинилися між двома жорнами. Така доля кожного бездержавного народу. Для наших дідів та війна почалася 1 вересня 1939-го. Принаймні тих тисяч і тисяч, яких у вересні взяли до польського війська. І тих, які в несправедливій війні з Фінляндією вбивали синів фінських матерів. Хотіли? Ні. Мусили. Бо на ненашій війні, яку силоміць зробили нашою, треба було вижити. Із 1 вересня 1939-го до 2 вересня 1945-го — доки тривала Друга світова.

Ми жили,нищили одне одного

 

Уже третій день вулицями містечка тихесенько хазяйнувала весна.Я голосно вмикав музику і не чув її.Пив гарячу каву біля вікна,обійнявши обіруч маленьку кружечку з написом “Лаве”,обпікся і глянув за скло.Завіконня вщерть залите сонячним промінням,на деревах бубнявіли листочками дерева,діти весело щебетали,гойдаючись на гойдалках. І враз стало так радісно на душі.Наче хтось перехилив величезну сонячну миску і налив її по вінця передчуттями щастя.
“Все буде добре”–настійливо свердлила свідомість думка.І вперше за останні кілька тижнів собі повірив.Тиждень
тому у фразу “все буде добре” вкладав зовсім інший зміст із зовсім іншим підтекстом.У тому варіанті “добре” озна-
чало разом з нею.Тужливо,до щему серця,нагадувало про ту гостроту почуттів,ту шалену ніжність,яка осліпила
ці почуття,тої  такої ж,як зараз,весінньої пори двадцять п’ять років тому і звела разом у  далекому забутому
Богом містечку,куди попали на роботу за направленням.”Добре” обіцяло повернення надій,із якими тоді вступали
у спільне життя.Те “добре” залишилось в пам”яті смаком поцілунків та запахом її волосся,блиском чорних очей
під час весільного дійства…Ще кілька днів тому здавалося,що без неї,без її погляду та настійливих її турбот не виживу. Просто загину,як гине немовля,якому занадто рано перерізали пуповину.Або просто замерзну,вмру з голоду-бо нікому буде зігріти бодай словом і нагодувати бодай обіцянкою,що завтра  обов”язково все зміниться на краще.Та чомусь, той новий день так і не настав.
“Все буде добре”сьогодні означає,що вже не треба залежати від марних сподівань налагодити стосунки.Не буде
конфліктів,сварок,марних образ,не буде нестерпного душевного болю.Пуповина всохла,уже не треба різати по живому. Якось переживу і виживу…..,хоч сьогодні в мене день народження,але зранку вимкнув телефони,бо не хочу щоб хтось вітав,в підсвідомості там глибоко жевріє надія,що привітає Вона-зайде у кімнату і тихенько видихне “З днем народження!” Але Вона просто тихенько зачинила за собою двері.От тоді напевно пуповина,що з”єднувала нас в одне ціле, що вміщала в собі всі спільні прикрощі , незгоди життя і отруту з одного організму перекачувала в інший лопнула.
Ми жили,нищили одне одного,перебуваючи поруч-але водночас не мислили життя без такого взаємоотруєння.