Проект “Україна” створили австріяки

В засобах масової інформації з”явився відкритий лист російського генерального консула, який стверджує, що України, як такої ніколи не було, а “…тут була Русь-Галицька Русь, Червона Русь. Люди говорили по руські, тому, що вони були русини. Проект “Україна” створили австріяки для вас, щоби відірвати вас від Росії, від Русі. Розділили нас”. Також консул заявив, що українську мову завезли в Західну Україну більшовики. Виверз він і таке:  ” Українців тут не було і студентів не було, українців- так трошечки. До 40-го це все тривало, коли прийшла Червона Армія, більшовики. Вони сказали: “Які ви русини ? Ви українці. Ви були русинами всі тут. Українську мову принесли більшовики сюди зі Сходу України. Вони організували тут українські школи і назвали вашу руську мову українською мовою.”

       Це історична правда, чи якась маячня шовіністського шизофреніка?

   Як на мене, то на рахунок сучасної української мови на Західній Україні генеральний консул абсолютно правий, а от відносно етнонаціо-нального становлення українців та росіян є величезні сумніви.

      Спробуємо з”ясувати це не просте питання, звернувшись до ” Історії України”- посібника для студентів та викладачів середньої школи.

      Як відомо в часи СРСР була популярною “норманська” теорія, яка утверджувала спільне походження українців, білорусів і росіян нібито від єдиного народу Київської Русі, на основі Новгородського літописного зводу, де сказано, що: ” …і од цих варягів, приходьків і назвалася Русь, і од них зветься Руська земля…”  Однак у значно ранньому Початковому Київському зводі кінця 11-століття такого уривка немає.Очевидно епізод було сфальшовано  з якихось невідомих міркувань.

     Сучасна українська історіографія пояснює, що слова “Русь”,”Рось”- це трансформація назви сарматських племен “роксолани”. Назва “Русь” з”являється щодо земель Наддніпрянщини з”являється в 6- столітті.

      Що ж до назви Росії, то це грецька назва Русі. Попри це, аж до 18століття піддані тогочасної держави називали себе “московитами” і лише у 1713 році Петро Перший зробив це слово офіційною назвою держави. А за довго до цього, до 15-століття, коли Московія наважилась запозичити назву “Росія”, згадок зі словом “Україна” про наші землі у різних літописах назбиралося вже з добрий десяток і домінувати ця назва над “Руссю” і “русинами” серед українцями стала з 19-століття, коли Москва почала потужно утверджувати на нашій землі свої порядки і не менш твердою рукою нав”язувала свою назву, перетворюючи справжню Русь на “Малоросію” І сьогодні чітко відслідковується принципова ментальна різниця між росіянами і українцями, адже основними засновниками московітян були угрофінські племена-мордва, мокша, ерзе  і які абсолютно не володіють словянською мовою.

        Зі всього сказаного випливає простий логічний висновок- невже єдинородні брати-народи говорять різними мовами!?

Радники- порадники

Недавно в телевізійній програмі “Чорне і біле” два “щирі українці”- Мустафа Наєм і Вадим Рабинович намагались навчити корінних українців, як нам далі жити.

Може дехто з читачів не знає, хто такий Рабінович, то на програмі він сам пояснив якось не зовсім зрозуміло, а міг же сказати, як мотав строк ще в часи радянські, а вже за часів незалежності зумів нагребсти купу бабла, щоб відтарабанити свою землю обітовану багато-кілограмову менору.

Я абсолютно нічого не маю проти мусульманина- афганця, який пригрівся в нас, в Україні і єврея Рабиновича, але мене коробить, коли такі радники навчають нас, як облаштувати наш дім- Україну. Невже так добре в Афганістані та Ізраїлі, особливо у відносинах з Палестиною, що їхні представники  насмілилися втовкмачувати у наші голови, що коли ми єврея називаємо жидом, то ми порушуємо права людини, хоч і ми ніяк не можемо допетрати, чому ж тоді не так давно на всіх львівських синагогах висіли таблички -” жидівські”

В телевізійній програмі сказав Рабінович і одну правду- що Україною фактично володіють 40 сімейств. Повністю  з цим я згоден, але треба доповнити, що десь за 80 відсотків- це не корінні мешканці, і я мабуть не помилюся, коли скажу що так думають чи не 90 відсотків наших земляків.

Прийшло мені на пам”ять, як недавно били на сполох журналісти про те, що Національна Рада з питань телебачення хотіла позбавити частот цей же канал ТВі.Ох і шуму булу. Відстояли ніби, але ТВі виходить і не український? То ж може Нацрада правильно робила?

…І не померли в один день

«Вони жили довго й щасливо і померли в один день», – на жаль, ці слова сьогодні швидше можна віднести до якоїсь казки, ніж до реального життя.Бо якщо й щасливо, в мирі і злагоді живе подружжя, то дуже часто хтось один раніше йде у потойбічний світ. І цей «хтось один» в переважній більшості – чоловіки.
Чому ж все більшає у нас вдів, які головні причини високої смертності чоловіків? Давно відомий вислів про чоловіків як сильну стать стає міфом. Бо не така вже й сильна, як підказує реальність, ця стать у нашому ХХІ столітті. А відтак актуальною залишається фраза: «Бережіть мужчин».
Ми, сильна стать,звісно звинувачуємо у цьому жінок. Мовляв, одягнувшись у чоловічий одяг і взявши до рук чарку та цигарку, жінки стали нахабніші, намагаються керувати мужчинами, незважаючи на біблійні заповіді. На мою думку, менша тривалість життя чоловіків – світова тенденція. Просто у Франції чи Японії і жінки, й чоловіки живуть значно довше, а тому нема надто вражаючого низького «порогу». По-друге, висловлюсь так з приводу вищої смертності чоловіків:
– На мужчин покладається більша відповідальність. Вони керують державою, церквою, сім’єю. Ці турботи незалежно від способу життя не додають здоров’я.Зараз у непростому нинішньому світі, сповненому нелюбові й гордині, почуваються вельми незатишно. Шукаючи хоч якоїсь розради, знаходять її у пиятиці, наркотиках, які, врешті-решт, вбивають…
За роки радянської влади була зруйнована модель патріархальної сім’ї, жінкам «вручили» рівні права, за які вони боролись з початку ХХ століття. А тепер ми чуємо нарікання слабкої статі на інфантильність мужчин. Жінці хочеться, щоб чоловік був уважний, вмів слухати, приділяв увагу дітям, не зраджував, мав хорошу роботу, заробляв багато грошей. А чи є вони такі у природі? Мабуть, кожна скаже, що такого ідеалу нема. Бо якщо вже про гроші, зокрема, мова йде, то багато жінок сьогодні більше заробляють. Добре, якщо жінка мудра і не дорікає чоловікові своїм кар’єрним ростом, здатністю саму себе (і дітей) матеріально забезпечити. А якщо навпаки?
Будь-які невдачі дуже руйнують  психіку. А якщо поруч жінка – самодостатня, така, що чогось добилася у житті і прагне це підкреслити, зневажаючи його? Або навіть і не зневажає, але не упустить нагоди сказати: «А чого ти досяг?». Погодьтеся, до депресії тут недалеко…
… То, може, не треба говорити хлопчикові: «Не плач, ти ж мужчина!», коли він сльозами «обмиває» свою образу? Інакше з роками він буде боятися проявляти свою емоційність. А іноді і мужчині треба поплакати на плечі у жінки (мами, коханої, дружини), щоб стало легше. Бо якщо «тиснути все у собі», то це часто обертається інсультами, інфарктами, тобто коротким життям.
А ще не треба матері (як трапляється особливо у неповних сім’ях) виховувати в особі сина ідеального чоловіка в її понятті. Жінці, яка ростить сина сама і підсвідомо вважає себе ображеною чоловічою статтю, може, і вдасться «зліпити» цей її ідеал: син і двері відкриє, і пальто допоможе зняти, і квітку подарує… Таке лицарство – це добре. Але, крім всього цього, треба думати про майбутнє сина, про його готовність взяти на себе відповідальність вже за свою сім’ю. Треба вміти, образно кажучи, відпустити своїх дітей (в даному випадку сина) і дати їм можливість поборсатися самим у житті, щоб впевнено пливти далі. Інакше як стати справжнім мужчиною, який, за Біблією, відповідальний за все?

Лише б щоб не пізно

Всі хто, хоч трохи “продвинутий”, той, хто не сидить біля свого ящика, того що кольорово бреше, як покращилося наше життя вже сьогодні, а всі цифри знають по І нтернету і вже знайомі, як будемо жити в статтях свіжого бюджету і що вже вкотре треба туго підперезатися, бо ми ж народ терплячий, про це не тільки ми з вами знаємо, знають про це і “творців цих законів, що народ все стерпить і не пропаде, бо роботящий. Не на них “борців” і
“благодійників” розраховуємо , а лишень на себе, на свою родину, на свої руки та спину. Було й гірше, нічого- вижили. Але зараз стає страшно, коли вчитуєшся уважніше в цифри бюджету, який собі намалювали наші з вами слуги. Для них і тільки для них головне поправити  здоров”я. Адже вони такі хворі і немічні, як тільки  ними цікавиться прокуратура, бідні не доспали на сесіях, їх там б”ють і трощать щелепи, отже хай їдуть на моря, поправлять здоров”ячко, таке для нас нікчем корисне і цінне. Вони ж чиновники, слуги наші- стали такими, дякуючи нам всім, нашій споконвічній ментальності -“Моя хата скраю…” А їм небайдужим, дорогим нашим, в прямому змісті слова- тільки того й треба: дивіться російське “мило”, на сесії бійки, їхній солодкий сон під час прийняття соціальних законів – ото ж мовчіть і наберіть у рот води, а якщо є щось міцніше то добре випийте щоб бути такими ж неадекватними, як вони. Це зараз, взимку, а прийде весна, нам знову своє робить- навкарачки на городах длубатись, аби зимою на зуб було що покласти, бо отакі ми
українці, роботящі і неговіркі, несміливі і толерантні і хай той, вищий клас, оті олігархи, яких ми народили, хай з жиру бісяться, аби наша шкура ціла була і дай Боже, аби тільки війни не було. А коли вже нам геть “нікуди”, тоді може ми і прокинемось і щось така зкумекаємо. От тільки лише б пізно не було. Дуже вже хочеться нам до Європи, як вони жити і не надіятись на китайців, що якби нас не оділи, ми досі б у куфайках ходили. Зате в нас в роті “зуби золоті”. Чого нам ще? Нащо нам та гарантована пенсія, якщо ми до неї  не доживемо. А може наші, вищі “нові українці” вирішили поміняти нас на китайців- їм так мало треба, іх багато і вони не менш працьовиті?…

Ісуса страчували, як зелота

180px-giotto_-_scrovegni_-_-25-_-_raising_of_lazarus.jpgІсторія християнства має безліч плям.  Вікові фальсифікації і замовчування деяких епізодів життя Ісуса Христа спотворили його вчення до невпізнанності. Закінчилося йоготжиття на древі, чи ні? І в чому заключалися безспірні докази того, що Ісус не вмер і прожив досить довго..

На протязі 19 ст. у Ватикані, землі котрого розкинулись від Риму до Аскони, Болоні і Феррарі панував монархізм
середніх віків. У таємних підвалах інквізиції катували і нищили підозрюваних єретиків. Винуватців саджали на галери, або страчували. Ешафоти міских майданів не пустували жодного дня. Все нове заборонялось і відкидалось під страхом смерті. Папа заборонив навіть залізничні дороги, боячись, що люди, спілкуючись між собою у подорожі,підірвуть основи віри.    Але зміни невідворотно наступали і у 1859 році після війни між Австрією і Францією, в якій отримала поразку католицька монархія Габсбургів, значна більшість папських земель відійшла до  нової держави- Італії. Папі залишили тільки Рим з околицями. Однак вже 21 вересня 1870 року італійські війська відібрали у Церкви і ці невелички маєтки. У папи залишився тільки обнесений фортечною стіною Ватикан, де його наслідники правлять по сей час.

Незадовго до втрати Риму папа зібрав Вселенський собор ієрархів церкви, щоб посилити свою владу і кінці-кінців покласти край питанню абсолютної влади. Неприємна правда заключається у тому, що законність папської влади затвердив не апостол Петро дві тисячі років тому, а церковний Собор в Констанці на початку 15-століття, коли було три понтифіки, кожний з яких заявляв про своє вище право на престол Церкви. Фактично ж церквою управляли єпіскопи і щоб стати над всіма віруючими Папа Пій Дев»ятий пішов на хитрість і в кінці 1869 р. Було скликано Перший вселенський собор. Після двох місяців його роботи з величезними сваркам було внесено питання про безгрішність папи. Під величезним тиском тільки 49 відсотків ієрархів проголосували за цей постулат, але 18 липня 1870 року все ж було оголошено, що більшість проголосувала «за» і папа зробився безгрішним. Папа і його прибічники бажали, щоб цей постулат безгрішності захистив Ватикан від критики Біблії і нападок на віру, через  появу нових архелогічних знахідок, які розвіювали билини і підтасовані легенди про Ісуса.

У цей період з явилася звістка, що нібито Ісус жив у 45 році нашої єри. У своєму життєвому описі історик Светоній Транквил пише, що під час правління римського імператора Клавдія /41-54 рр./: «через те, що юдеї підбурювані Хрестосом постійно чинили безпорядки в Римі імператор прогнав їх з міста»/13/. От хто ж такий Хрестос і чому бунтували юдеї  достеменно до сих пір невідомо.

Гіпотеза, мов би про  розп” яття Христа існувала давно. Про неї навіть згадує Коран. Як же ж було спотворено цей факт? Згідно Євангелія, всі за виключенням учнів Ісуса, бажали його смерті. Традиційна інтерпретація Євангельських переказів трактує,що Ісуса судили перед юрбою, натовп вимагав, щоб його розп” яли. Учні не в силах його захистити жалюгідно спостерігали за жахливими катуванням свого Учителя.

Вірогідно, що розпинали Ісуса не за єресь і богохульство, а за підбурювання до непокори, про що свідчить факт, що розп”яття – це римська страта, яку виносили за політичні злочини. От же євангельські тексти намагаються щось втаїти від нас. Як відомо Ісус був розіп ятий з двома злодіями, але згідно грецького оригіналу термін «лестаї» значить- зелоти, борці за визволення Юдеї від римлян.Римляни вважали їх терористами. І той факт, що на Голгофі Ісус був між двома смертниками-зелотами, свідчить про те, що його страчували, як зелота. Те ж саме можна сказати про його учнів; у  Євангелії від Луки сказано про…»Симона, якого прозвали Зелотом». Між зелотами була і більш фанатична група вбивць, яка  прозивалася «синскрини» від назви невеличкого ножа- сика-яким вони вбивали свою жертву. Згадка про зелотів набирає  особливого змісту при змалюванні арешту Ісуса у Гефсиманському саді. Згідно Євангелії від Луки Ісус наказав своїм учням озброїтися…» продай одяг свій і купи меч». Про зелотів  у Новому Заповіті згадується і в Діяннях Апостолів, де розповідається про зустріч Павла зі священиком Яковом в Єрусалимі: »Римляни звинувачують Павла у тому,що він вів за собою чотири тисячі розбійників»,- згідно ж грецького оригіналу, Павла звинуватили, що він був на чолі чотирьох тисяч сикаріїв./31/.

Вивчення рукописів Мертвого моря дозволило  зрозуміти життя цієї громади,що люто ненавиділа владу іноземців, піклувалась про безгрішність першосвященика і царя і особливо строго дотримувалась юдейських звичаїв, традицій і законів Святого Письма. Ці рукописи були написані були тими, хто ними користувався і надзвичайно важливо, їх ніхто не цензурував і не редагував.  По всій вірогідності рукописи Мертвого моря містять оригінальні бумаги зелотів і розповідають про глибоку, на грані паталогій, ненависть до іноземного засилля та чаяння юдеїв про той час, коли з явиться месія і очолить їх у переможній боротьбі проти римлян і тоді в Юдеї встановиться істина династія першосвящеників з Давидового роду. І тут не може бути жодного сумніву, що Юдея чекала месію  зі свого Давидового роду. Саме завдяки цим рукописам стало зрозумілою роль Ісуса  і суть можливих махінацій, щодо його народження. За свідченням Євангелій Ісус по батьку був з Давидового роду, а по материнській ліні ї- з роду першосвященика Аарона, що було надзвичайно важливим для зелотів, бо ж він був нащадком двох знатних родів, царського і першосвящеників, тобто «месією» Аарона і Юдеї. Таким чином зелоти , що в якості першосвященика і царя- як месія Юдеї- Ісус поведе їх до перемоги. І саме від нього чекали, що кожен його крок буде проти римлян і при цьому він буде строго дотримуватися чистоти ритуалів, яким зелоти надавали надзвичайного значення. Ісус же вважав себе зобов язаним виконати пророцтва про прихід месії, і щоб привернути увагу натовпу він появився у Єрусалимі верхи на ослі, що не залишилося без уваги народу,який захоплено вітав його «Осана Сину Давида!»-кричали люди, в честь визнання встелюючи його дорогу своїм одягом і вітками дерев. Ісус свідомо пішов по такому шляху: загибель його була невідворотна.

Світ, в якому жив Ісус зі своїми однодумцями, був надзвичайно жорстоким  і непростим, це була епоха, коли віра визначала все; і не підходяща віра у непідходящих обставинах ставала дочасною «випадковою» смертю- або на хресті від рук римлян,або від гострого ножа сікаря. Лише дуже моленька частинка таких подій відображена у Євангеліях. Новий Заповіт так пригладили і вивернули навиворіт події того часу, що й зрозуміти неможливо, чому розп яття Ісуса навмисне позбавлено політичного контексту. Цензори послідуючих епох намагалися відірвати Ісуса і його життя від того часу, у якому він народився, жив і помер – якою б не була його кончина. І саме  цим оці цензори відділили його від юдейського контексту. Може тому сьогодні переважна більшість християн не мають жодного поняття, що Ісус ніколи ніколи не був християнином: він  був з народження юдеєм і прожив все життя, як юдей. І приблизно через покоління, а може чуть пізніше, «після воздвиження Ісуса на древо», центром юдаїзму стала равинська школа в Іавнії. У цей же час розпочинаються маніпуляції з історією життя Ісуса, в підсумку чого виникла релігія, догматом, якої став не   Бог, а Ісус.

Сучасні християнські ілюстратори дуже полюбляють зображати Ісуса із золотим волоссям, що йде разом зі своїми учнями
по просторах Древньої Юдеї. Це величезний недолік їх картин, бо того часу ще не існувало такого поняття, як Євангеліє, не кажучи вже про Новий Заповіт; в ті часи християнством ще й не пахло. І якщо навіть припустити, що зображені уТЄвангеліях події дійсно відбувалися, то все рівно Ісус зі своїми учнями користувався б  священними юдейськими книжками, адже Нового Заповіту навіть до початку другого віку ще не було, не появивя він і в кінці століття. Хотя деякі тогочасні теологи намагалися створити його. Однак не дивлячись на відчайдушні потуги богословів , християнам довелося чекати на  майже два століття на всіма визнаний текст. І така затримка ставить під глибокий сумнів догму, що кожне слово Нового Заповіту це Слово Самого Бога. От же Новий Заповіт приписано Богу групкою людей,які прагнучи влади, побажали контролювати божі прояви.

Багато сучасників вважають тексти Нового Заповіту священними істинами. Вони вірять, що це слова самого Бога, єдиний шлях до спасіння і ніяк не можуть повірити і переконатися, що ці писання треба читати, так як вони написані, бо ніякого підтексту в них нема. Адже у перші 150 літ існування християнства основним Законом залишався Старий Заповіт. Термін «Святе писання» застосовувалось тільки до книг Закону і книг Пророків-тобто до Старого Заповіту. /Ветхого Завіту/.

Ісус не був розіп”ятий ?

       44220339_39939991_119474588450719500.jpgЯк відомо, Християнська Церква поклоняється розп” яттю Ісуса Христа на хресті.Євангелія же твердить інакше.

Коли і яким чином християнські теологи прийшли до переконання, що Ісус був прибитий до хреста, а не посаджений на кілок, як буквально про це говориться у грецькому оригіналі всіх Євангелій і всіх апостольських послань? Адже це зовсім інше. Таке спотворення змісту грецького переказу вперше виникло у латинському перекладі Євангелії, де замість грецького слова «ставроса» було вставлено слово «крукс»- хрест, хотя у слов янському перекладі сказано більш-менш правильно, що Ісус був «вознесений на древо на високоє». Це і пояснює древньохристиянський звичай «кілкування», тобто довгочасного сидіння на високих кілках, як засіб позбуття своїх гріхів. Засновником цього звичаю був грецький монах – Симеон Кілок /Столпник/, який помер 1 вересня 495 року після довгочасного сидіння на кілку, тобто через 91 рік, після того, як Христос мов би був посаджений на кілок.

Яка ж була причина садити Ісуса на кілок?

Ось як у сучасній раціональній інтерпретації  про цей випадок  трактує Євангеліє: « Один надзвичайно талановитий вчений, як всі і тогочасні вчені, був одночасно істориком і лікарем,астрономом, магом і алхіміком; володів всіма таємницями тодішніх окультних наук. Звали його Іішуа, по українскі Христос, а у перекладі з древньосирійської мови – значить спаситель або цілитель. Час його життя до сих пір точно не встановлено. Через свої ідеї він нажив безліч ворогів серед вчених  старшого покоління і декілька палких прибічників, із яких один наймолодший і духовно талановитий називався  Іоаном чи Іоною, а другий старший – Симеон по єврейські, а по грецькі  Петром.  Іона мабуть походив з інтелігентної сім»ї і пізніше був освіченою людиною, бо ж інакше не зміг би написати Апокаліпсис, а другий був не таким духовно талановитим, але був дуже енергійним і став видатним організатором.

Ідейні вороги «спасителя» винесли йому смертний вирок, за те що він відторгнув догмат старої віри. І призначили вони спасителю «кілкування», щоб виставити його на загальну ганьбу і  добре  настрахати темний натовпу, якраз у час проходження Сонця сходящого «хреста» і перед проходженням Місяцем заходящого «хреста», тобто в ту годину, коли мало відбутися місячне затемнення.                                                            Чи посадили «спасителя» на кілка з поперечиною з самого верху, щоб тіло не опустилося занадто глибоко, чи підняли на цей кілок  з петлею на шиї і закинули його руки за поперчину, щоб він не впав у петлю, коли оніміють руки, а може просто він був прив язаний до ганебного стовпа з незрозумілою для нас метою, але потім воскрес із мертвих і після чого його почали вважати за бога, зійшовшого з небес на землю, щоб навчати людей істині.» Ось так раціонально пояснює Євангеліє смерть Ісуса, ім я, якого і означає  спаситель чи цілитель.

“666”- ВСЬОГО НАВСЬОГО МІСТИКА

Вся мудрість числа 66679a81b386571.jpgКнига Климова Г.П. «Протоколи радянських мудреців» наштовхує на слідуючий висновок:«Біблія, як відомо складається з двох частин, з яких Старий Заповіт виступає мов би історичним фоном і прелюдією  для Нового Заповіту або, ще його називають- Євангелія, що в перекладі означає Блага вість, книжка суто символічного характеру, яку слід розуміти в переносному смислі. Церква твердить, що це книга про спасіння людей.  Проте напрошується величезне запитання; від кого спасати?, або від чого спасати?До Нового Заповіту поняття Диявола не було, був лише Первородний і безліч інших, встановленних Мойсеєм, гріхів. Диявол же вперше появляється  у Новому Заповіті перед Ісусом, щоб  переманти його на свою сторону.  Появляється він, як антитеза і прямий противник Бога. Звідси випливає, що у Євангелії йде мова про спасіння людини від цього диявола.Що ж то таке диявол?. У  богословські літературі  цей персонаж досить багатогранний, що  творить  свої пакості у темноті і все навпаки, а згідно діалектичного матеріалізму ця особа  представляє собою не що інше, як процес виродження і дегенерації, шляхом статевих збочень, психічних хвороб і окремих деформацій організму.Таким чином, всі так звані відьми, відьмаки і люди, що одержимі душевними хворобами є представниками диявола, а так, як процес виродження зараз проходить масово і повсюдно, то саме через це у Біблії дано йому ім я –легіон. Душевна хвороба- це злий дух, нечиста сила.Наука про Бога і диявола надзвичайно непроста.  Знаючи,що Євангеліє – книга сутто символічна, тоді Царство Небесне- це просто майбутнє. Через те, що Закон балансу і його складові настільки сильні, що древні мудреці назвали це одним словом Бог, а того, хто ці закони сформулював- Сином Божим. Отож, якщо слова апостолів перевести на мову діалектичного матеріалізму, то сили, що творять називаються Богом, а ті, що все рушать- дияволом. Це і є закон рівнодії /балансу/.Кажуть, що Бог обітає на небесах, а диявол на грішний землі, між нами. Може тому, деякі філософи стверджують: якщо розум – дар Божий, а божевілля від нечистого і якщо вважається , що такий стан душі є вищою формою розуму, то  виходить, що світом править диявол і тоді стає зрозумілим, чому у Євангелії сказано, що диявол князь світу сього. Про взаємозв язок між розумом і божевіллям розказано на перших сторінках Біблії, у книзі Буття, де змальовано первородний гріх. Інші філософи твердять, що диявол- це Ніхто і Ніщо, але це ніщо- знищує все.Виявляється , що слово «геній»  походить від арабського «джіни», тобто злі духи. Епілепсію колись називали святою хворобою,  інші ж подібні душевні хвороби в старі добрі часи йменували бісами.  Умовно ці біси ділилися на спадкові психози і набуті психози, які походять через порушення нервової системи. Але часто одне з другим зв язано. Серед таких хворих надзвичайно багато алкоголіків, наркоманів, виродків не тільки душевних, але й тілесних, що у свою чергою є міткою диявола. І таких «мічених»  надзвичайно багато- згідно світової статистики їх нараховується  до 66,6% ,тобто кожна шоста людина є психічно хворою, яким необхідна психіатрична допомога. Один з таких «мічених»-доктор Фрейд вважав, що душевні хвороби з являються через те, що людина утримується від емоцій, намагаючись переживати в душі. І він же радив випускати цих бісів назовні. Однак біблійні апостоли знали про це набагато раніше і вустами Матвія твердили: «Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить по безводних місцях, шукаючи покою і не знаходить.  І бере з собою сім інших, зліших, чим сам і повертається назад, до свого дому і ввійшовши живуть там…».Диявол не переносить того, коли його хватають за хвіст. Отож зачепити дебіла- дегенерата – це набагато гірше, чим сісти голою задницею у кущ кропиви, або в мурашник.Але, як казав Кузма Прутков, не будемо розливатися думкою по дереву і спробуємо розгадати загадку про число звіра «666» і це «число людське». Раніше була містика, а тепер статистика. Колись не знали «процентів» -відсотків по українському. А все надзвичайно просто- 666 чоловік з тисячі, є не що інше, як 66, 6 відсотка божевільних людей та душевно хворих людей. От і вся містика, і вся мудрість.  Хто має розум, той хай порахує число звіра, бо це число людське.»

Вибране з Велесової книги.

        Отож малесенька часточка з цієї пам”ятки часів до вашої уваги.  

          “Велес вчив праотців наших землю обробляти і злаки сіяти і солому жати на полі жнивному і ставити сніп на покутті і почитати Його, як Отця божого.Отцям нашим і матерям слава! Бо ж вони навчають нас величати богів наших і водили за руку стежкою праведною. А ми йшли за ними і не були нахлібниками, а були руськими слав»янами, що богів славлять і через те ми славяни.В ті часи був Богумир-чоловік Славуні, і ростили вони трьох дочок і двох синів. Жили вони в степу серед трав і пасли худобу , яку привели з собою.І так було у всі часи отців.І прийшов час та й позвала матір Славуня чоловіка свого Богумира і сказала вона йому сьомого дня: « Ми повинні відати своїх дочок заміж, щоб побачити своїх внуків.»Нічого не сказав чоловік,  запряг віз і поїхав світ за очі. Довго їхав та й приїхав на поле і залишився ночувати біля багаття під дубом. І під” їхали до нього у вечірніх сутінках три кінотники, які й повідали йому, що шукають собі дружин. Зрадів почутому Богумир  і повернувся   з кінотниками у свої землі  та й стали вони мужами його доньок. Звідси початок трьом  родам. І з”єднались вони, і славні були, і розповсюдились від них древляни, кривичі і поляни, бо перша дочка носила ймення Древа, друга – Скрева, а третя Полева. Старшого Богумирового сина прозивали Сева, молодшого- Русь. От від них і  розповсюдились сіверяни і руси. Мужів же величали- Ранок, Полудень і Вечір.Творились роди наші в Семиріччі, де ми жили скотарями за морем, в краях зелених до виходу нашого до Карпатської гори. Було ж це за 1300 літ до Германарена. І боротьба була тяжкая за береги моря Готського і там прадіди наші насипали кургани із білого каменю, під яким хоронили боярів і вождів своїх, що загинули в різні великій. Спочатку ми були там, де заходить сонце. З того місця ми до Непри- ріки /Дніпра/ і взяв там Кий фортечний град , в якому жили теж славянські роди. Там ми оселилися, запаливши вогнища Діру і Снопу, котрі і є Сварогом- пращуром нашим. Але вороги напали на нас і ми відступили від Києва- града до Голуні, де й оселилися , вогні розпалюючи для Сварги  і жертви приносячи в подяку  бога  і собі. Кий тридцять років володів нами і помер, після нього був Лебедян, його ще звали Славер і жив він двадцять літ. Славера змінив Верен з Великограда- теж двадцять. Сержень після Верена правив десять літ. І тут готи прийшли до нас зі злом. Ми сховалися від них у лісах і жили там мисливцями і рибаками. Так прожили одну тьму – побудували міста і села повсюду. Після другої тьми був великий голод і ми перейшли на Південь- у місця хлібні. Почали там міста кругами ставити і валами обсипати, як отці наші колись., боронячи землю нашу. За тисячу літ до Діра прадіди наші дійшли до Карпатської гори, де осіли і жили спокійно під орудою Щека, який був іранцем. Тут,в Карпатах ми стали чехами і жили п” ятьсот літ, а потім пішли від чехів на схід Сонця, до Непри-ріки./Дніпра/. Ріка  ця теж до моря тече і ми осіли на півночі її,  де річка Прип ять. Там п ятьсот літ вічем управлялись. І не раз збиралось  віче.  І те, що на ньому було проголошено – за істину приймалось, а що відторгнуто, не повинно було бути. Вибирали ми князя від віча до віча і так жили, і було так. Багато ми знали і вміли; горшки гончарні ліпили, а також худобу вміли розводити, мисливцями і рибаками завзятими були. Муж правий не той, хто звершує омовіння і хоче бути справедливим, а той у кого слова з діяннями співпадають. Про це казали ще древні, щоб ми завжди творили тільки добро, як пращури наші. І так було.Через тисячу триста літ після віку Кия, через триста літ після життя в Карпатах і тисячу після заснування Києва. Коли наші праотці утворили Сурож, греки прибрали землю до рук своїх. І тут ми побачили, що греки святкують, а славяни тяжко на них  працюють. І земля наша, котра чотири віки була нашою, зробилася грецькою. А нас, мов псів виганяли камінням з неї. І знову, вкотре ми змушенні її відвоювувати, рясно проливаючи кров свою, щоб знову вона стала рідною і багатою. І об єдналися ми і витязів у нас стало у десять більше, чим  у ворогів наших. І принесли ми жертви богам своїм і гадали, спостерігаючи за польотом птахів, і побачили ми, що вороги повинні бути скинуті у воду. І боги нам сказали, що якщо ми стіни пробємо, то за ними греки, що обабилися, мають мечі тонкі і щити легкі легко втомляться і впадуть.Так мовимо ми,що маємо прекрасний вінець нашої віри і не повинні ми приймати чужу. Наш князь казав, що ми повинні йти до ясуні барської, бо рано чи пізно прийде останній час і нехай ми будемо мати силу нашу в краях Матері Сонця.Вона стереже і оберігає нас. Ми маємо віру істину, яка не вимагаї людських жертв. Ми приносили жертви Перуну, але то лише  польові дари- просо, молоко жир. А для підкріплення їх вагомості на Коляду, Русалії і Ярилів день. Ось жертва наша- мед Сур я, на травах настоєний і містить дев “ять сил, і через шерсть проціджений. Це є і буде нашим жертвоприношенням істиним богам.Коли ми обітали в Карпатах ,то рід наш носив ймення- карпени, а ті котрі від страху жили в лісах- древичі, а на полях – поляни. Греки кажуть, що ми людоїди. Це неправда, воістину не так. В нас інші звичаї. Той хто хто хоче перемогти когось, то  каже про нього зле, і той не мудрий, хто не перечить цьому, бо ті- другі почнуть теж злословити. Коли ми прийшли у Карпати, шукаючи спокою то і там ми ворогували з язичниками, говорили  і доводили їм, що не мали колись храмів молитовних і служили перед колодами і струмками, бо в них текла жива вода і навіть вовки туди не заходять, бо чарівні вони, а зараз у нас храмів безліч, багатих дуже , прикрашених золотом і сріблом і ми поклоняємося дерев”яним богам і живемо праведно. Ми довго управлялися родами, а старійшини кожного роду судили родичів під Перуновим деревом. У цей же день ігрища творилися, силу юнаки показували, скоро бігали , співали  і танцювали. У цей же день ходили на промисел і дичину старці ділили між родичами. А мудреці жертву приносили для богів в їхню славу. І ми знали, що руський рід повинен збиратися в десятки, сотні  щоб боронити землю свою.А які ми самі- то Сніп знає, як ми молимося, славлячи його, але ніколи не вимагаємо  благ для себе. І так славили ми богів, котрі є отцями нашими, а ми синами їхніми. І будемо достойними чистоті тіл їхніх душами нашими, які ніколи не помруть. І не вмирають вони в час смерті нашої, бо поляглим душам на полі бою Перуниця давала випити води живої, і випивший , відправлявся до Сварги на білому коні. І там Перунько її, душу зустрічав і вводив у блаженні володіння свої. І дістає там душа нове тіло , яке починає жити радіючи і молячись за нас нині і прісно, від віку до віку”.- стверджує древній автор.

Нас справді неможливо здолати

51061973.jpgНам випало жити у державі, яку ми самі творимо. У державі бідній, як церковна миша, зате з багатющими олігархами.  В нас талановитий народ з настільки геніальним керівництвом, що довело сільське господарство до краю за наявності    таких чорноземів. Яку ж треба мати клепку в голові,  щоб перетворити національну промисловість ні на що. Бо ж лише ми творимо стільки красивих міфів, у котрі вже й самі не віримо. Нам так хочеться бути кращими за самих себе з видуманими на все просто універсальними “відмазками”- в нас все ток погано, бо нам мішають наші воріженьки. Ми можемо дружити тільки проти когось. А щоб полюбити одне одного, спочатку посваримось до істеричного виску. Зате мріємо до самозабуття. І все буде в нас гаразд і ніхто нас ніколи не переможе, бо вгадати наші ходи наперед – неможливо, а боротися проти нас – і поготів. Для цього треба бути божевільнішим від нас, українців.

Можна почати життя заново- навіть якщо жити не хочеться. Але неможливо вирватися з цієї чорної діри, в яку втрапила наша країна. Адже наше життя, то постійне вільне падіння, котре мабуть ніколи не припиниться. У нас криза сидить на кризі і кризоюпоганяє, а ми це все чудово розуміїчи, з усіх можливих варіантів вибираємо самий неможливий і найгірший.Бо інакше ми не вміємо. Мабуть коли доруйнуємо все до краю після трудів праведних, зможемо нарешті перепочити і втомитися гірше від цього перепочинку ніж від роботи. А потім візьмемося знову до роботи і нам наша іраціональна душа підкаже нам черговий вибір. Нас справді неможливо здолати бо ми живемо у божевільній країні, де все здійснюється виключно з Божої волі, наперекір всякій логіці…

Що нас чекає у 2011 році

392_300_15069_ftllbigjpg.jpgПеред кожними виборами у нас жевріє надія на краще. Ми давно вже не віримо політикам, розчаровані у прогнозах економістів. А що ж нам віщують астрологи? Вони ж нам пророчать, що після виборів наше життя на аж ніяк не зміниться. Ми й надалі змушені будемо  затягувати ремені. Можливо легше стане лише тоді, коли почне  відроджуватися промисловість, а це згідно прогнозів почнеться  після 2012 року. А поки що, після виборів почнеться затяжний спад. Якщо ми пам”ятаємо, що наша Україна народилася під знаком Діві, то повіримо у можливість того, що ми попадемо в інертність і затяжну депресію. Нас чекають тяжкі часи; приймуть Податковий кодекс та закон про землю, від чого надзвичайно постраждає дрібний і малий бізнес. Дуже будуть складними  економічна і політична ситуації. Значно ускладнить ситуацію неймовірно спекотне і сухе літо, крім того слід очікувати сильного землетрусу, який частково зачепить Україну.Зимові місяці будуть більш-менш спокійними, а от весна і літо… Ситуація трохи застабілізується восени. Особливо тяжким очікується грудень.Дай Боже, щоб влада вдержала у своїх руках ситуацію і тоді можливо буде якийсь результат. Але астрологи твердять, що розглядаючи зоряну карту України можна прогнозувати, що як мінімум три роки краще жити ми не будемо.