Чи можете ви уявити, як би нам жилося?

Ось вже двадцять років живемо у незалежній державі. А ніяк по-людському зажити не можемо. А все, через те, що ми надзвичайно мудрі. Раніше купували нас гречкою, м’ясом, консервами і пшоном, а тепер коли подорожчали дріжджі і цукор, лакомимось на пляшку горілки, на 50 гривень. Роззявивши рота, слухаємо замовлену пропаганду від людей, для яких казати “правду”- свята справа. Неможливо збагнути того, що в депутати преться сила-силенна безробітних- от тільки як вони вирішуватимуть справи громадські, якщо не зуміли встроїти свого побуту, не додумались до того, як почати свою власну справу, як кажуть не змогли дати собі раду. Які ж це депутати не кажучи вже за Голів – це болтологи! Йдуть у владу щоб “урвати” дещицю собі, маючи мандат.

Ми знову будемо голосувати за набір гасел улюблених політичних сил,за знайомі прізвища і обличчя, а не за людей, відповідальних за свої слова і вчинки, котрі займуться ремонтом доріг, шкіл і лікарень, не грати в політику. Більшість з нас і надалі буде надіятись на милостивих правителів, які сильною рукою вирішать всі проблеми, а чиновники в наших селах тим часом потихеньку протягатимуть потрібні їм рішення поки ми будемо перейматися питанням двомовності або історії, забувши про насущні свої проблеми…

Коли ж ми вже всі усвідомимо, що ми, кожен з нас несе відповідальність за те, чи чисті річки, чи будуть функціонувати садики і школи? Коли ж ми перестанемо довіряти  недобросовісним політикам, які маніпулюють нами, обіцяючи різні блага “вже завтра”, в той час коли при цій Конституції, без відповідних ресурсів і повноважень місцевої влади досягти якихось суттєвих зрушень неможливо. Самоврядування має бути максимально очищене від політичного безглуздого протистояння, яке надзвичайно шкодить громадам.

Невже ми не втомилися від  політики, що функціонує за принципом славнозвісного Геббельса “чим більше брехня, тим швидше в неї повірять”. Невже не прийшов час знати, де ми знаходимось і який реальний стан економіки? Коли ж буде та правда? Поки що її нема. Бо по своїй суті вона не вигідна, як провідним так і другорядним політикам. Адже якщо ми будемо знати правду, то для них це стане політичною смертю і забуттям.

Чи можемо ми уявити, як би нам жилося, коли б в нас були правдиві, відповідальні політики і не корумпована влада?  Уявили?… Не можете? І я не можу.

Рано, чи пізно, але рейтинг влади впаде “нижче плінтуса”.

Рано, чи пізно , але рейтинг влади впаде “нижче плінтуса”. Вже  зараз активно зростає кількість незадоволених політикою, яку проводить влада і разом з тим в людей наростає занепокоєння тим, що значно звужуються їхні свободи і права.Згідно різних досліджень 63 відсотки людей вважає, що обмеження прав не можна виправдовувати необхідністю впровадження порядку. Невдоволені владою уже не тільки на Заході країни. За дев”ять місяців роботи, регіонали встигли нажити чимало ворогів як серед дрібних так і більш успішних підприємців. І що саме страшне, то це те, що коли громадяни доведені до розпачу, вийдуть на вулиці громити магазини і палити машини, то в першу постраждають ці ж дрібні підприємці, бо ж їхні магазини та автомобілі не охороняються і стануть легко доступним “козлом для биття”Хоч наш народ досить інертний, особливо після зради його ідеалів президентом-пасічником, однак нинішня ситуація вже  надто близька до протестів. Приводом до цього може стати будь-яке рішення влади, яке зачепить бодай одну якусь конкретну верству населення. Навіть підвищення пенсійного віку й ухвалення нового Податкового кодексу може вивести на вулицю не повв”язаних між собою таких верств населення, як підприємців і інтелігенції.А тим часом жити стало краще “ще вчора”. Ось і ” Голос України” недавно повідомила, що тарілка борщу подорожчала вже вдвічі, що й наочно демонструє справжній рівень інфляції в державі. Цей головний інформаційний рупор зауважує, що офіційна статистика стверджує ніби вартість продуктів зросла всього на 3 відсотки, попри те,що картопля і капуста продаються за небаченими восени цінами. Середня статистична сім”я тільки на своє харчування зараз витрачає понад 3 тисячі гривень на місяць. З п”яти до десяти гривень за підрахунками незалежних експертів зросла і вартість однієї тарілки борщу.Зараз напередодні виборів українців у всіх регінах надзвичайно турбує питання: чи зможе по завершенню цього процесу нова влада на місцях швидко і ефективно вирішити насущні проблеми місцевого самоврядування, що накопичувалися роками. На жаль ці турботи не підкріплені бодай яким переконанням, що партія регіонів, яка мала сякий-такий вплив у державі не виправдала надії на краще. Що ж до “Батьківщини”, то ця партія сиплеться по всій країні і скоріше всього ці вибори для неї стануть останніми.За такого розвитку подій імовірність того, що скоро терпець урветься надзвичайно висока….

Кожному своє.

Вперше в новітній історії України цього року місцеві вибори проводяться окремо від парламентських. До того ж, проходять вони на змішаній основі: половину депутатів обирають за партійними списками (знову закритими!), а половину – за мажоритарною системою.
Увага раніше зосереджувалася, насамперед, на виборах депутатів парламенту, місцевим же у найкращому випадку відводилася роль зброєносців, джур, а то і просто холопів.. Спеціально для таких із Києва присилають агітаційну продукцію з обличчями столичних політиків, невідомо на кого розраховану в реґіонах. Нею обклеюють рекламні щити, не задумуючись – чи дають такі стандартні плакати щось рядовому виборцю, його душі й серцю.
Вибори ж бо місцеві, люди хочуть побачити обличчя своїх потенційних обранців і почути, що ті обіцяють зробити тут, на місці. Натомість зі щитів на них дивиться президент всієї України і обіцяє „побудувати нову країну”. Або колишній чернівчанин, а нині киянин Яценюк пропонує „обрати зміни”. Дуже конкретна пропозиція, нічим не краща від „побудови нової країни”. Знову з’явилася на білбордах Юлія Володимирівна з посвітлілою косою і, як завжди, елегантно вбрана. Правда, замість очікуваного гасла „Вони працюють, вона критикує”, там написано щось зовсім невиразне, нездатне зачепити за живе.
Від свого обранця на місцевому рівні нинішній виборець очікує не красивих слів, а вміння організувати людей на якусь дуже потрібну і добру справу. Тоді й віддасть йому свій голос, коли побачить, що має справу не з базікалом, а з діловою та відповідальною людиною. Якраз таких найбільш потребує місцеве самоврядування. Порядок треба наводити повсюдно – на розбитих дорогах, на засмічених подвір’ях та в під’їздах будинків, на зруйнованих дитячих майданчиках – де лише є ознаки занедбаності. Але насамперед необхідно подбати про саму людину, дати їй надію на краще, запропонувати конкретну справу, що дозволить скерувати енергію кожного громадянина на загальну користь.
У розвинутих країнах місцеве самоврядування має великі права і розпоряджається солідними фінансовими засобами. Громадянське суспільство постійно контролює своїх обранців і має дієві механізми впливу на них. Там влада працює на людей, а у нас – навпаки. Звідти й ставлення простого українця до виборів. Все більше людей розчаровується у своїй спроможності впливати на владу, тому й не бажає ходити на дільниці.
Від свого обранця на місцевому рівні вони вимагають іншого – наведення елементарного порядку в селі, місті, районі, області. А міжнародні проблеми нехай вирішує столиця. Кожному своє.